відчебучити 1 значення

-1-
дієслово доконаного виду
[розм.]

Словник відмінків

Інфінітив відчебу́чити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відчебу́чмо
2 особа відчебу́ч відчебу́чте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відчебу́чу відчебу́чимо, відчебу́чим
2 особа відчебу́чиш відчебу́чите
3 особа відчебу́чить відчебу́чать
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. відчебу́чив відчебу́чили
жін.р. відчебу́чила
сер.р. відчебу́чило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відчебу́чивши