відчарувати 1 значення

-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив відчарува́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відчару́ймо
2 особа відчару́й відчару́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відчару́ю відчару́ємо, відчару́єм
2 особа відчару́єш відчару́єте
3 особа відчару́є відчару́ють
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. відчарува́в відчарува́ли
жін.р. відчарува́ла
сер.р. відчарува́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
відчаро́ваний
Безособова форма
відчаро́вано
Дієприслівник
відчарува́вши