відчарувати 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | відчарува́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | відчару́ймо | |
| 2 особа | відчару́й | відчару́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | відчару́ю | відчару́ємо, відчару́єм |
| 2 особа | відчару́єш | відчару́єте |
| 3 особа | відчару́є | відчару́ють |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | відчарува́в | відчарува́ли |
| жін.р. | відчарува́ла | |
| сер.р. | відчарува́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| відчаро́ваний | ||
| Безособова форма | ||
| відчаро́вано | ||
| Дієприслівник | ||
| відчарува́вши | ||