СМІ́ЛИ́ВИЙ (який не знає страху, не боїться небезпеки), СМІ́ЛИЙрідше, ХОРО́БРИЙ, ВІДВА́ЖНИЙпідсил.,МУ́ЖНІЙпідсил.,БЕЗСТРА́ШНИЙпідсил.,НЕБОЯЗКИ́Й, НЕБОЯЗЛИ́ВИЙ, НЕЛЯКЛИ́ВИЙ, НЕПОЛОХЛИ́ВИЙ, БЕЗБО́ЯЗНИЙ, БЕЗТРЕ́ПЕТНИЙпоет.,ВІДЧАЙДУ́ШНИЙпідсил.,ЗУХВА́ЛИЙпідсил.,ОРЛИ́НИЙ, ДЕРЗНОВЕ́ННИЙпідсил. уроч.,ДЕРЗКИ́Йпідсил. розм.,ВІДЧА́ЙНИЙпідсил. рідше; ПИСКА́ТИЙдіал. (сміливий на висловлювання). То мужні та сміливі люди - боягуз не піде в холодні осінні ночі ганятися по гирлу та по лиманах за швидкохідними браконьєрськими моторками та сходитись з ними в смертельних поєдинках (О. Гончар); Я й досі дивуюся, що таке молоде, та таке сміле!Пробравсь у лядський табір, убив хорунжого й корогов його приніс до гетьмана (П. Куліш); Тут, над Дніпром поліг у битві з печенігами хоробрий і великодушний князь Святослав (М. Рильський); - Відважні хлопчаки! І я колись був таким (І. Франко); Йдуть, обнявшися з віків - Пісня мужніх мореходів І пісні степовиків (М. Нагнибіда); - На що вже я небоязкий, а й то, коли побачив усе те, ..волосся сторчака під шапкою стало (Ю. Збанацький); Кожен раз Мартинко остережував не говорити голосно, але й сам сміявся з того, заохочуваний небоязливим Богданом (І. Ле); Неполохливий зроду, Єремія почутив, перший раз на віку, що він одразу охолов (І. Нечуй-Левицький); Князь.. мимоволі довго милувався цим безбоязним відважним козаком (Я. Качура); На лихо небезпечний хлопець. Відчайдушний (К. Гордієнко); Дерзновенні піонери космосу; Він людина гаряча, відчайна (О. Донченко).

СМІ́ЛИ́ВИЙ (який не знає страху, не боїться небезпеки), СМІ́ЛИЙрідше, ХОРО́БРИЙ, ВІДВА́ЖНИЙпідсил.,МУ́ЖНІЙпідсил.,БЕЗСТРА́ШНИЙпідсил.,НЕБОЯЗКИ́Й, НЕБОЯЗЛИ́ВИЙ, НЕЛЯКЛИ́ВИЙ, НЕПОЛОХЛИ́ВИЙ, БЕЗБО́ЯЗНИЙ, БЕЗТРЕ́ПЕТНИЙпоет.,ВІДЧАЙДУ́ШНИЙпідсил.,ЗУХВА́ЛИЙпідсил.,ОРЛИ́НИЙ, ДЕРЗНОВЕ́ННИЙпідсил. уроч.,ДЕРЗКИ́Йпідсил. розм.,ВІДЧА́ЙНИЙпідсил. рідше; ПИСКА́ТИЙдіал. (сміливий на висловлювання). То мужні та сміливі люди - боягуз не піде в холодні осінні ночі ганятися по гирлу та по лиманах за швидкохідними браконьєрськими моторками та сходитись з ними в смертельних поєдинках (О. Гончар); Я й досі дивуюся, що таке молоде, та таке сміле!Пробравсь у лядський табір, убив хорунжого й корогов його приніс до гетьмана (П. Куліш); Тут, над Дніпром поліг у битві з печенігами хоробрий і великодушний князь Святослав (М. Рильський); - Відважні хлопчаки! І я колись був таким (І. Франко); Йдуть, обнявшися з віків - Пісня мужніх мореходів І пісні степовиків (М. Нагнибіда); - На що вже я небоязкий, а й то, коли побачив усе те, ..волосся сторчака під шапкою стало (Ю. Збанацький); Кожен раз Мартинко остережував не говорити голосно, але й сам сміявся з того, заохочуваний небоязливим Богданом (І. Ле); Неполохливий зроду, Єремія почутив, перший раз на віку, що він одразу охолов (І. Нечуй-Левицький); Князь.. мимоволі довго милувався цим безбоязним відважним козаком (Я. Качура); На лихо небезпечний хлопець. Відчайдушний (К. Гордієнко); Дерзновенні піонери космосу; Він людина гаряча, відчайна (О. Донченко).