відцідити 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | відціди́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | відціді́мо, відціді́м | |
| 2 особа | відціди́ | відціді́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | відціджу́ | відці́димо, відці́дим |
| 2 особа | відці́диш | відці́дите |
| 3 особа | відці́дить | відці́дять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | відціди́в | відціди́ли |
| жін.р. | відціди́ла | |
| сер.р. | відціди́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| відці́джений | ||
| Безособова форма | ||
| відці́джено | ||
| Дієприслівник | ||
| відціди́вши | ||