-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив відцура́тися, відцура́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відцура́ймося, відцура́ймось
2 особа відцура́йся, відцура́йсь відцура́йтеся, відцура́йтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відцура́юся, відцура́юсь відцура́ємося, відцура́ємось, відцура́ємся
2 особа відцура́єшся відцура́єтеся, відцура́єтесь
3 особа відцура́ється відцура́ються
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. відцура́вся, відцура́всь відцура́лися, відцура́лись
жін.р. відцура́лася, відцура́лась
сер.р. відцура́лося, відцура́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відцура́вшись

Словник синонімів

ВІДМО́ВИТИСЯвід кого (припинити родинні чи інші зв’язки з ким-небудь), ВІДЦУРА́ТИСЯ, ВІДРЕКТИ́СЯ, ЗРЕКТИ́СЯкого, ПОКИ́НУТИкого,ВІДСТУПИ́ТИСЯ, ВІДЩЕПИ́ТИСЯрозм., ПОРВА́ТИз ким, ВІДКИ́НУТИСЯрозм., ВІДКАСНУ́ТИСЯрозм., ЗІРВА́ТИрозм. рідше, ВІДКАЗА́ТИСЯдіал. - Недок.: відмовля́тися, відріка́тися, зріка́тися, покида́ти, відступа́тися, відще́плюватися, порива́ти, зрива́ти, відка́зуватися. В парку він привселюдно відмовився від свого батька [поліцая] (Є. Гуцало); [Мар’я Василівна:] Безсоромний, безсумлінний зрадливець!.. Одцуратись, відректись від жінки! (Олена Пчілка); Батько не зрікся свого сина... (Панас Мирний); - Викохай, вигляди, вирости дітей, а вони візьмуть та й.. покинуть тебе саму на старість, як сироту, - говорила мати, плачучи (І. Нечуй-Левицький); Після смерті матері.. батько відступився від нього, на мачуху проміняв (О. Гончар); Порвати дружбу з ким-небудь; - Я зірву з ним знайомість (Леся Українка).
ЗНЕВАЖА́ТИкого, що (виявляти неповагу, презирство до кого-, чого-небудь), ГОРДУВА́ТИким, чим, ПОГО́РДЖУВАТИким, чим,ПОГОРДЖА́ТИким, чим, рідше,ЦУРА́ТИСЯ, ГРЕ́БУВАТИ, ГРЕ́БАТИким, чим, підсил.,ПОШТУ́РХУВАТИким, підсил. розм.,ПЛЮВА́ТИна кого-що, підсил. розм.,ЧХА́ТИна кого-що, підсил. розм., ГОРДИ́ТИким, чим, діал.,НЕГУВА́ТИдіал.,ПОНЕВАЖА́ТИрідко. - Док.: знева́жити, згордува́ти, пого́рдити, погорди́тися, відцура́тися, погре́бувати, погре́бати, наплюва́ти, начха́ти, згорди́ти. Не люблю я і просто зневажаю людей, у яких слово розходиться з ділом (А. Головко); Коли ти гордуєш ними і не хочеш знатися з ними, то я сама поїду колись до їх (І. Нечуй-Левицький); Поет живе! Ми слухаєм його: Ми чуєм заповіт його священний - Учитися, кохати край стражденний І не цуратись рідного свого (В. Самійленко); - Коли вирушали на шляхту, не гордували і не гребували черню своєю... (Н. Рибак); Квасюк.. оженився з нею через гроші. Ті гроші він давно забрав собі до рук, ..а жінкою почав поштурхувати (Б. Грінченко); - Я не свідків виглядаю, плювати мені на них, а на місяць дивлюся, чи не зійшов (М. Стельмах); - Я Демид Півторакожуха, і чхати мені на канцлера, султана та цісаря... (Н. Рибак); - Все гордить ним [народом], що мало би перед ним коритися! (І. Франко); За що ж мене негувать, за що ж волочити, коли стали панами уже й мої діти? (Словник Б. Грінченка). - Пор. 1. блюзни́ти, 1. не́хтувати.