ВІДЦВІСТИ́ (перестати, закінчити цвісти), ВІДКВІТУВА́ТИ, ВІДКВІ́ТНУТИ, ПЕРЕЦВІСТИ́, ВІДЦВІСТИ́СЯрозм.; ВІДКРАСУВА́ТИСЯ (про злакові культури). - Недок.: відцвіта́ти, перецвіта́ти, відцвіта́тися. Ой, цвіла та й відцвіла калинонька в лузі (Уляна Кравченко); Вже давно жито відквітувало (Ю. Збанацький); Одквітне квіт, і теплим молоком Повіє литий колос у роздоллі (М. Стельмах); [Лісовик:] Вже й сон-трава перецвітати стала (Леся Українка); Одцвілися, облетіли всі сади рясні (Дніпрова Чайка); Відкрасувалися буйно жита й пшениці (І. Цюпа).

ПОСТА́РІ́ТИ (стати старим, старшим), ПОСТАРІ́ШАТИ, ЗІСТА́РІТИ[ЗСТА́РІТИ], ПОСТА́РИТИСЯ, ЗІСТА́РІТИСЯ[ЗОСТА́РІТИСЯ][ЗСТА́РІТИСЯ]розм., ЗІСТА́РИТИСЯ[ЗОСТА́РИТИСЯ][ЗСТА́РИТИСЯ]розм., ПОСТА́РІ́ТИСЯрозм., ПРИСТА́РІТИрозм., ПРИСТА́РІТИСЯрозм., ПІДТОПТА́ТИСЯрозм., ПОБА́БЧИТИСЯрозм., ОДРЯХЛІ́ТИзаст., ОДРЯ́ХНУТИзаст. (стати немічним у старості); ВІДЦВІСТИ́ (стати старшим, старим, втрачаючи красу). - Недок.: ста́рі́ти, старі́шати, ста́ритися, ста́рі́тися, дряхлі́ти, відцвіта́ти. За ті страшні дні вона змізерніла, змарніла, постаріла (І. Нечуй-Левицький); Покинули хлопці своїх милих дівчат, посідали на панські і казенні коні, постарішали в боях (М. Стельмах); Була швиденька, наче вітрець у полі, а стала тиха, наче зстаріла... (Марко Вовчок); Обоє постарились (Словник Б. Грінченка); Шепелява Марія зістарілась, посивіла, бо Гнат не присилав старостів (казка); [Галя:] Швидко зостарієтесь, як усе будете знати (Панас Мирний); - На сто літ зістарилася [Параска] за ці кілька років (В. Дрозд); Голубонько моя, сестричко, скажи мені, яке тобі горе, що тобі сталося, що ти зблідла та постарілася так? (Л. Яновська); Як я пристарів, зуби з рота повипадали (Словник Б. Грінченка); За днями дні летіли і минали; Пристарілось і те, що змолоду цвіло (Л. Глібов); - Як він змінився за останній час, одряхлів, - подумав Андрій, оглядаючи Бойченка, поки той розмовляв з Савицьким (О. Гуреїв); Одрях старий, і покривали Многими ризами його (Т. Шевченко).