відхотіти 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
[розм.]
Словник відмінків
| Інфінітив | відхоті́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | відхоті́мо, відхоті́м | |
| 2 особа | відхоти́ | відхоті́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | відхо́чу | відхо́чемо, відхо́чем |
| 2 особа | відхо́чеш | відхо́чете |
| 3 особа | відхо́че | відхо́чуть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | відхоті́в | відхоті́ли |
| жін.р. | відхоті́ла | |
| сер.р. | відхоті́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| відхоті́вши | ||