-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | відхо́плювати |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | відхо́плюймо |
| 2 особа | відхо́плюй | відхо́плюйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | відхо́плюватиму | відхо́плюватимемо, відхо́плюватимем |
| 2 особа | відхо́плюватимеш | відхо́плюватимете |
| 3 особа | відхо́плюватиме | відхо́плюватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | відхо́плюю | відхо́плюємо, відхо́плюєм |
| 2 особа | відхо́плюєш | відхо́плюєте |
| 3 особа | відхо́плює | відхо́плюють |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| відхо́плюючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | відхо́плював | відхо́плювали |
| жін. р. | відхо́плювала |
| сер. р. | відхо́плювало |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| відхо́плюваний |
| Безособова форма |
| відхо́плювано |
| Дієприслівник |
| відхо́плювавши |
Словник синонімів
ЗАВОЛОДІ́ТИ чим (узяти собі, у своє користування, володіння), ОВОЛОДІ́ТИ, ПРИВЛА́СНИТИ що, ПРИСВО́ЇТИ що, ПОСІ́СТИ що, ЗАВЛАДА́ТИ рідко, ЗАПОСІ́СТИ що, діал.; УЗЯ́ТИ [ВЗЯ́ТИ] що, ЗАБРА́ТИ що, ЗАЙНЯ́ТИ що, ЗАХОПИ́ТИ що, ЗАГРАБУВА́ТИ що, розм., ЗАГРА́БИТИ що, розм. (силою, хитрістю тощо); ЗДОБУ́ТИ що (у бою, зі зброєю); ВІДІБРА́ТИ що, ВІДНЯ́ТИ що, ЗАГА́РБАТИ що, ЗАГРЕБТИ́ що, розм., ЗАГРАБА́СТАТИ що, розм., ЗГА́РБАТИ що, розм., ЗАПОПА́СТИ що, розм., ЗАЖЕ́РТИ що, розм. (привласнюючи чуже); УРВА́ТИ [УВІРВА́ТИ] [ВВІРВА́ТИ] що, розм., ВІДХОПИ́ТИ що, розм., ВІДХВАТИ́ТИ що, розм. (поспіхом, раптово або якусь частину). - Недок.: заволодіва́ти, оволодіва́ти, привла́снювати, присво́ювати, посіда́ти, запосіда́ти, бра́ти, забира́ти, займа́ти, захо́плювати, здобува́ти, відбира́ти, відніма́ти, зага́рбувати, загріба́ти, гребти́, заграба́стувати, граба́стати, запопада́ти, зажира́ти, урива́ти [врива́ти], відхо́плювати, відхва́чувати. [Благонравов:] Оволодіти станцією Колокол - це значить примусити німців негайно відкотитися за річку (О. Корнійчук); Забрав [німець] і цигарки. Жадібно вихопив їх, аж кишеню в шинелі вивернув, і привласнив (І. Ле); Присвоїв мою сокиру (Словник Б. Грінченка); Пан забрав собі кращі землі.., половина села мусила брати землю на шпилях понад крутими балками (І. Нечуй-Левицький); Займайте, хлопці, займайте гору за лісом! Гору займайте! От пропадуть, пропадуть нізащо! - говорив він у розпачі (О. Довженко); Єремія захопив Хорольщину, котру вже давно королі подарували Станіславові Жолкевському, і вже там хазяйнував (І. Нечуй-Левицький); Сьомого травня наші війська здобули Сапун-гору (В. Кучер); Добре запам’ятав посол умови, що відбирали в козаків усі їх вольності й права (З. Тулуб); Через рік, в голодне сухоліття, він жалуваною грамотою загарбав біля Бугу займанщину (М. Стельмах); Багач чуже загрібає, бо своєму ліку не знає (прислів’я); - Чаплинський, підстароста черкаський, теж був сумирний,.. а сам тільки дивився, як би заграбастати сотників хутір (П. Панч); [Палажка:] А йому аби запопасти гроші (Панас Мирний); Син оженився добре, а дочку ще треба заміж віддавати. Де ж його всячини їй набрати, як не з хазяйствечка у сватів увірвати? (Л. Яновська); - Колонізація північно-східного узбережжя є лише першим кроком до не дуже віддаленої мети: відхопити Камчатку від нашої імперії (М. Стельмах). - Пор. 1. зага́рбати.