-1-
дієслово доконаного виду
(відхлебтувати) [діал.]

Словник відмінків

Інфінітив відхли́пувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відхли́пуймо
2 особа відхли́пуй відхли́пуйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відхли́пую відхли́пуємо, відхли́пуєм
2 особа відхли́пуєш відхли́пуєте
3 особа відхли́пує відхли́пують
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. відхли́пував відхли́пували
жін.р. відхли́пувала
сер.р. відхли́пувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відхли́пувавши

Словник синонімів

ПЕРЕДИХНУ́ТИ (перевести подих); ПЕРЕСАПНУ́ТИ (важко); ВІДХЛИНУТИ, ВІДХЛИ́ПНУТИ, ВІДХЛИНУТИСЯрозм. (перев. під час плачу, кашлю тощо). - Недок.: передиха́ти[переди́хувати], відхлина́ти, відхли́пувати. Шакір важко закашлявся і довго не міг передихнути (З. Тулуб); Спинивсь [Саїд] і пересапнув (І. Ле); За слізьми не одхлине [Палажка] (Ганна Барвінок); Христя.. не стримувала сліз.. Глибоко відхлипувала та судорожно здригалась (А. Іщук); Як заб’є [кашель] - одхлинутись не можна (Словник Б. Грінченка).
-2-
дієслово доконаного виду
(схлипувати під час плачу)

Словник відмінків

Інфінітив відхли́пувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відхли́пуймо
2 особа відхли́пуй відхли́пуйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відхли́пую відхли́пуємо, відхли́пуєм
2 особа відхли́пуєш відхли́пуєте
3 особа відхли́пує відхли́пують
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. відхли́пував відхли́пували
жін.р. відхли́пувала
сер.р. відхли́пувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відхли́пувавши

Словник синонімів

ПЕРЕДИХНУ́ТИ (перевести подих); ПЕРЕСАПНУ́ТИ (важко); ВІДХЛИНУТИ, ВІДХЛИ́ПНУТИ, ВІДХЛИНУТИСЯрозм. (перев. під час плачу, кашлю тощо). - Недок.: передиха́ти[переди́хувати], відхлина́ти, відхли́пувати. Шакір важко закашлявся і довго не міг передихнути (З. Тулуб); Спинивсь [Саїд] і пересапнув (І. Ле); За слізьми не одхлине [Палажка] (Ганна Барвінок); Христя.. не стримувала сліз.. Глибоко відхлипувала та судорожно здригалась (А. Іщук); Як заб’є [кашель] - одхлинутись не можна (Словник Б. Грінченка).

Словник відмінків

Інфінітив відхли́пувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відхли́пуймо
2 особа відхли́пуй відхли́пуйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відхли́пую відхли́пуємо, відхли́пуєм
2 особа відхли́пуєш відхли́пуєте
3 особа відхли́пує відхли́пують
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. відхли́пував відхли́пували
жін.р. відхли́пувала
сер.р. відхли́пувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відхли́пувавши

Словник синонімів

ПЛА́КАТИ (лити сльози з горя, від болю тощо), РЮ́МАТИрозм.,РЮ́МСАТИрозм.,СЛИ́НИТИзневажл.,НЮ́НИТИзневажл.,НЮ́НІ РОЗПУСКА́ТИ зневажл.,СКВИ́РИТИдіал.,СКВИ́РИТИСЯдіал.;РИДА́ТИ, РЕВІ́ТИрозм.,РЕВТИ́розм.,ВИ́ТИрозм.,РОЗЛИВА́ТИСЯрозм.,ЖЕЛІПА́ТИдіал. (голосно, гірко); ГОЛОСИ́ТИ, ЗАВО́ДИТИ, ТУЖИТИ (голосно, приказуючи); ПХИ́КАТИ, ПХИ́НЬКАТИ, КВИЛИ́ТИ, ХНИ́КАТИрозм.,СКІ́МЛИТИрозм.,СКАВУЧА́ТИрозм.,СКАВУЛІ́ТИрозм.,СКИ́ГЛИТИрозм.,КВИ́СНУТИдіал. (тихо, жалібно); СХЛИ́ПУВАТИ, ХЛИ́ПАТИрозм.,ВІДХЛИ́ПУВАТИрозм. (з хлипанням);КУВА́КАТИрозм. (про немовлят). Отак цілісіньку нічку рюмали, і я з ними; сижу та плачу (О. Стороженко); - Ну, годі рюмсати. До моїх похоронів ще далеко... - То я з радості плачу, що очуняв ти, братику (І. Цюпа); - Вона й тепер слинить, ну й хай слинить. Подумаєш - жіночі сльози! (Ю. Збанацький); - Нюниш, - ніби радісно констатував дідок, - за мамою скучив (Н. Рибак); [Галька (крізь сльози):] Я не хочужити у панів! (Плаче). [Савка:] Ну, Галочко, годі! Не годиться комсомолці нюні розпускати (Я. Мамонтов); - А мені? - сквирив Петрик. - Купи й мені шаблю (З. Тулуб); Тільки й мовчить [дитина], як лазить, а як на руки, - і почне сквиритись (Словник Б. Грінченка); О, не ридай, моя старенька, твій син повернеться назад! (В. Сосюра); Налякані діти починали ревіти, жінки їх гамували і витирали сльози руками (М. Коцюбинський); Настя сиділа в сінях.. і ревла, аж коса тремтіла (С. Васильченко); Вона сліз своїх не впиняла, розливалася, - хотіла, щоб він.. її розважив, стишив (Марко Вовчок); Невеличку дівчинку Маринку, що желіпала на всі хати, Христя узяла на руки, носила, шикала, дзенькала у вікно, - ніщо не помагало (Панас Мирний); Ліна підсадовила її на грушу, а тоді не хотіла знімати. І Зінка злякалася, пхикала, просилася (Ю. Мушкетик); Дитина пхинькає, зривається на крик (А. Дімаров); Ген там, на могилі, хрест Божий стоїть, Під ним рано й вечір матуся квилить (Є. Гребінка); Від шуму прокидається Валя й починає хникати (В. Гжицький); Зігрівшись трохи, вже й не кричало [немовля], а тільки скімлило (О. Ільченко); Лягла [Фатьма] в холодку од сонця, гризла сирий овоч і хлипала-скавучала, як щеня (Ю. Яновський); - Лише Бог один знає, як я не раз із голоду скавуліла! (О. Кобилянська); Малеча скиглила в темряві, й матері ніяк не могли їх ні приспати, ні забавити (А. Головко); Цілу ніч кволився, квиснув Лаврик (І. Вирган); Він уже виплакав свої сльози - схлипував (Г. Косинка); Мирослава хлипала голосно, втираючи рясні сльози, що котились по її лиці (І. Франко); Хлоп’ятко Простягає рученята Та кувака істихенька (І. Манжура). - Пор. 1. голоси́ти, 1. плач.