-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив відхиля́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відхиля́ймо
2 особа відхиля́й відхиля́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відхиля́тиму відхиля́тимемо, відхиля́тимем
2 особа відхиля́тимеш відхиля́тимете
3 особа відхиля́тиме відхиля́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа відхиля́ю відхиля́ємо, відхиля́єм
2 особа відхиля́єш відхиля́єте
3 особа відхиля́є відхиля́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
відхиля́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. відхиля́в відхиля́ли
жін. р. відхиля́ла
сер. р. відхиля́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відхиля́вши

Словник синонімів

ВІДВЕРТА́ТИ (спрямовувати чиюсь діяльність, увагу тощо в інший бік), ВІДВО́ДИТИ, ВІДВОЛІКА́ТИ, ВІДХИЛЯ́ТИ. - Док.: відверну́ти, відвести́, відволікти́, відхили́ти. Я придумав.. сцену, яка відвертала увагу глядачів від діючих на авансцені аматорів (з науково-популярної літератури); - Що пише Гриша? - спитав батько.., щоб одвести дочку від тяжких думок (А. Головко); Людина гостро переживає конфліктні ситуації, до того ж вони відволікають її від роботи (з журналу); Розмова іншої доби Нас відхиляла від журби (П. Грабовський).
ВІДВЕРТА́ТИ (повертати що-небудь убік від кого-, чого-небудь), ВІДВО́ДИТИ, ВІДХИЛЯ́ТИ. - Док.: відверну́ти, відвести́, відхили́ти. - Хто розбагатіє, той відвертає лице і серце від того люду, з якого вийшов (І. Франко); Під його поглядом, як хто ловив на собі, одразу відводив свої очі й замовкав (А. Головко); Хоче [Круста] помацати чоло Руфінові, той відхиляє голову (Леся Українка).
ВІДГОРТА́ТИ (переміщати краї, поли одягу, завіску тощо вбік), ВІДКИДА́ТИ, ВІДВЕРТА́ТИ, ВІДХИЛЯ́ТИ (завіску). - Док.: відгорну́ти, відки́нути, відверну́ти, відхили́ти. Гнат, відгорнувши поли шинелі, поліз за документами (Григорій Тютюнник); Він зіскакує з ліжка, підходить до вікна, відкидає тафтову фіранку (М. Стельмах); Архип миттю одвернув полу короткої кавалерійської бекеші (Г. Епік); Хтось по той бік вікна відхилив фіранку (Ірина Вільде).
ВІДКИДА́ТИ (про погляд, теорію тощо - не визнавати чогось, не приймати чогось), ВІДХИЛЯ́ТИ, ВІДМІТА́ТИрідше. - Док.: відки́нути, відхили́ти, відмести́. Кожне людське покоління приносить щось нове, своє - і відкидає щось старе (М. Рильський); [Зізі:] Я зовсім не силкуюсь відхилити правду (М. Кропивницький).
ВІДЧИНЯ́ТИ (відводити вбік стулки дверей, вікон тощо, роблячи вільним вхід, отвір), РОЗЧИНЯ́ТИ, ВІДКРИВА́ТИ, РОЗКРИВА́ТИрідше; ПРОЧИНЯ́ТИ, ПРОКРИВА́ТИрідше (не повністю, частково); ВІДХИЛЯ́ТИ (тихо); РОЗЧА́ХУВАТИ (широко, навстіж); ВІДЩІПА́ТИ (знімаючи защіпку); ВІДКИДА́ТИ (різко). - Док.: відчини́ти, розчини́ти, відкри́ти, розкри́ти, прочини́ти, прокри́ти, відхили́ти, розчахну́ти, відщепи́ти, відщіпну́ти, відки́нути. Він довго намацував засув, поки відчинив двері (С. Чорнобривець); Пані Федора мовчки розчиняє браму (М. Стельмах); По драбині лазила дівчина, відкривала віконниці (Панас Мирний); Мила, день уже давно! Як для мене вірне серце, Ти у сад розкрий вікно (В. Сосюра); Прочинивши хвіртку, Семен побачив дружину (П. Кочура); Одхиляє трошки ляду, придивляється у шпарку (Леся Українка); Відхиливши дверцята, Володька привітався з машини до куми (О. Гончар); Сеспель рвучко повернувся, широко розчахнув двері (Ю. Збанацький); Відщепнула йому двері, кличе його (Г. Квітка-Основ’яненко); Одкинула двері, держить (Марко Вовчок).