-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив віду́чуватися, віду́чуватись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   віду́чуймося, віду́чуймось
2 особа віду́чуйся, віду́чуйсь віду́чуйтеся, віду́чуйтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа віду́чуватимуся, віду́чуватимусь віду́чуватимемося, віду́чуватимемось, віду́чуватимемся
2 особа віду́чуватимешся віду́чуватиметеся, віду́чуватиметесь
3 особа віду́чуватиметься віду́чуватимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа віду́чуюся, віду́чуюсь віду́чуємося, віду́чуємось, віду́чуємся
2 особа віду́чуєшся віду́чуєтеся, віду́чуєтесь
3 особа віду́чується віду́чуються
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
віду́чуючись
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. віду́чувався, віду́чувавсь віду́чувалися, віду́чувались
жін. р. віду́чувалася, віду́чувалась
сер. р. віду́чувалося, віду́чувалось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
віду́чувавшись

Словник синонімів

ВІДВИКА́ТИ (утрачати звичку робити що-небудь, бувати десь і т. ін.), ВІДЗВИЧА́ЮВАТИСЯ, ВІДУ́ЧУВАТИСЯ. - Док.: відви́кнути, відзвича́їтися, відучи́тися. - Признатися - відвик я від хліборобства (М. Ю. Тарновський); Ми оточені чудесами і відзвичаїлись дивуватись (М. Рильський); Батальйонний комісар.. проказує: Закурити б! - А я, брат, відучився! - хвалиться майор (Н. Тихий).