відучувати 1 значення
-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | віду́чувати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | віду́чуймо | |
| 2 особа | віду́чуй | віду́чуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | віду́чуватиму | віду́чуватимемо, віду́чуватимем |
| 2 особа | віду́чуватимеш | віду́чуватимете |
| 3 особа | віду́чуватиме | віду́чуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | віду́чую | віду́чуємо, віду́чуєм |
| 2 особа | віду́чуєш | віду́чуєте |
| 3 особа | віду́чує | віду́чують |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| віду́чуючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | віду́чував | віду́чували |
| жін. р. | віду́чувала | |
| сер. р. | віду́чувало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| віду́чувавши | ||