-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив віду́чувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   віду́чуймо
2 особа віду́чуй віду́чуйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа віду́чуватиму віду́чуватимемо, віду́чуватимем
2 особа віду́чуватимеш віду́чуватимете
3 особа віду́чуватиме віду́чуватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа віду́чую віду́чуємо, віду́чуєм
2 особа віду́чуєш віду́чуєте
3 особа віду́чує віду́чують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
віду́чуючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. віду́чував віду́чували
жін. р. віду́чувала
сер. р. віду́чувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
віду́чувавши

Словник синонімів

ВІДУЧИ́ТИ (примусити позбутися якоїсь звички), ВІДЗВИЧА́ЇТИ. - Недок.: віду́чувати, відзвича́ювати. Ніяк не можна було відучити його від того, щоб не робив пакостей своїм товаришам (І. Франко); Ми вас одучим, супостати, морити вдов (І. Котляревський); Я його від цього відзвичаю (О. Кобилянська).