відучити 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | відучи́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | відучі́мо, відучі́м | |
| 2 особа | відучи́ | відучі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | відучу́ | віду́чимо, віду́чим |
| 2 особа | віду́чиш | віду́чите |
| 3 особа | віду́чить | віду́чать |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | відучи́в | відучи́ли |
| жін.р. | відучи́ла | |
| сер.р. | відучи́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| віду́чений | ||
| Безособова форма | ||
| віду́чено | ||
| Дієприслівник | ||
| відучи́вши | ||