-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив відучи́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відучі́мо, відучі́м
2 особа відучи́ відучі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відучу́ віду́чимо, віду́чим
2 особа віду́чиш віду́чите
3 особа віду́чить віду́чать
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. відучи́в відучи́ли
жін.р. відучи́ла
сер.р. відучи́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
віду́чений
Безособова форма
віду́чено
Дієприслівник
відучи́вши

Словник синонімів

ВІДУЧИ́ТИ (примусити позбутися якоїсь звички), ВІДЗВИЧА́ЇТИ. - Недок.: віду́чувати, відзвича́ювати. Ніяк не можна було відучити його від того, щоб не робив пакостей своїм товаришам (І. Франко); Ми вас одучим, супостати, морити вдов (І. Котляревський); Я його від цього відзвичаю (О. Кобилянська).