-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | відтя́гувати |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | відтя́гуймо |
| 2 особа | відтя́гуй | відтя́гуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | відтя́гуватиму | відтя́гуватимемо, відтя́гуватимем |
| 2 особа | відтя́гуватимеш | відтя́гуватимете |
| 3 особа | відтя́гуватиме | відтя́гуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | відтя́гую | відтя́гуємо, відтя́гуєм |
| 2 особа | відтя́гуєш | відтя́гуєте |
| 3 особа | відтя́гує | відтя́гують |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| відтя́гуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | відтя́гував | відтя́гували |
| жін. р. | відтя́гувала |
| сер. р. | відтя́гувало |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| |
| Безособова форма |
| |
| Дієприслівник |
| відтя́гувавши |
Словник синонімів
ВИ́ДОВЖИТИ (зробити довшим, збільшити довжину чого-небудь), ВИ́ТЯГТИ, ВИ́ТЯГНУТИ, РОЗТЯГТИ́, РОЗТЯГНУ́ТИ (зробити довшим або більшим за розміром); ВІДТЯГТИ́, ВІДТЯГНУ́ТИ (куючи). - Недок.: видо́вжувати, витяга́ти, витя́гувати, розтяга́ти, розтя́гувати, відтяга́ти, відтя́гувати. Кошарний, не підводячись із стільця, видовжив шию, глянув у вікно (П. Загребельний); З панським свого язика не рівняй: коли довгий, то прикоротять, коли короткий - витягнуть (прислів’я); Весела усмішка розтягнула їм лиця (М. Коцюбинський); Як розтяг баян Микола.. згуртувалася довкола вся рідня велика (М. Упеник); І третій [син] - не для забавки - для захисту орача, із лишку тієї плавки важкого відтяг меча (М. Рудь).
ВІДТЯГА́ТИ (тягнучи, переміщати в інше місце), ВІДТЯ́ГУВАТИ, ВІДСУВА́ТИ, ВІДВОЛІКА́ТИ (переміщати волочачи). - Док.: відтягти́, відтягну́ти, відсу́нути, відволокти́ [відволікти́]. Тепер тільки довбали і викочували, відтягали та відносили вбік важкі бути, які вдавалося відколоти (Д. Ткач); Відтягнула [Софія] крісло від столу (О. Кобилянська); Гамза одсував ліжка, порався в шафі (В. Кучер); Я вже живосилом одволокла Катрю од дверей хатніх (Марко Вовчок).
ВІДТЯГА́ТИ (тягнути вниз своєю вагою), ВІДТЯ́ГУВАТИ, ОБТЯ́ГУВАТИ, ПОХИЛЯ́ТИ. - Док.: відтягти́, відтягну́ти, обтягну́ти [обтягти́], похили́ти. Дві чорних важких коси відтягали назад дівочу голову (М. Стельмах); На петельці в нього теліпалась карбідка і навкіс обтягувала піджак (О. Гуреїв); Грона похилили гіллячку, на землі лежать бідні (М. Коцюбинський).
ВІДКЛАДА́ТИ (призначати здійснення, проведення чого-небудь на інший час), ПЕРЕНО́СИТИ, ВІДСТРО́ЧУВАТИ, ВІДТЯГА́ТИ, ВІДТЯ́ГУВАТИ, ВІДВОЛІКА́ТИ рідше. - Док.: відкла́сти, перенести́, відстро́чити, відтягти́, відтягну́ти, відволікти́, відволокти́. Тільки не відкладай надовго вияснення сеї справи (Леся Українка); - Чим же кінчилось засідання? - нетерпляче звернувся Павло до Левченка. - Не кінчилось. Перенесли на завтра (А. Головко); Він не зняв своєї погрози - пообіцяв лише відстрочити кару до повернення загонів (Д. Міщенко); Коген.. відтягає з дня на день із своїм приїздом (М. Коцюбинський).