-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив відтуха́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відтуха́ймо
2 особа відтуха́й відтуха́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відтуха́тиму відтуха́тимемо, відтуха́тимем
2 особа відтуха́тимеш відтуха́тимете
3 особа відтуха́тиме відтуха́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа відтуха́ю відтуха́ємо, відтуха́єм
2 особа відтуха́єш відтуха́єте
3 особа відтуха́є відтуха́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
відтуха́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. відтуха́в відтуха́ли
жін. р. відтуха́ла
сер. р. відтуха́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відтуха́вши

Словник синонімів

СТУХА́ТИ (про опухлі частини тіла - зменшуватися обсягом, величиною), ВІДТУХА́ТИ, ОПАДА́ТИ. - Док.: сту́хнути, відту́хнути, опа́сти. - В мене й очі не стухають від сліз (Л. Яновська); Нога трохи стухла, але ще була червона на місці зарубцьованої рани (В. Кучер); Як глянула в цебер на себе, аж жахнулася: отак розпухла від плачу.. Мусила в соняшниках під селом відсидітись, поки хоч трохи відтухла (А. Головко).