відтуркотати 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | відтуркота́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | відтуркочі́мо, відтуркочі́м | |
| 2 особа | відтуркочи́ | відтуркочі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | відтуркочу́ | відтурко́чемо, відтурко́чем |
| 2 особа | відтурко́чеш | відтурко́чете |
| 3 особа | відтурко́че | відтурко́чуть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | відтуркота́в | відтуркота́ли |
| жін.р. | відтуркота́ла | |
| сер.р. | відтуркота́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| відтуркота́вши | ||