-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив відтули́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відтулі́мо, відтулі́м
2 особа відтули́ відтулі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відтулю́ відту́лимо, відту́лим
2 особа відту́лиш відту́лите
3 особа відту́лить відту́лять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. відтули́в відтули́ли
жін.р. відтули́ла
сер.р. відтули́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
відту́лений
Безособова форма
відту́лено
Дієприслівник
відтули́вши

Словник синонімів

ВІДКРИВА́ТИ (знімаючи, відгортаючи якесь накриття, заслону з кого-, чого-небудь, робити його видним, доступним зорові), РОЗКРИВА́ТИ, ВІДСЛОНЯ́ТИ, ВІДСЛО́НЮВАТИ, ВІДТУЛЯ́ТИ, РОЗТУ́ЛЮВАТИ, РОЗТУЛЯ́ТИ, РОЗХИЛЯ́ТИ, ОГО́ЛЮВАТИ, ОГОЛЯ́ТИ. - Док.: відкри́ти, розкри́ти, відслони́ти, відтули́ти, розтули́ти, розхили́ти, оголи́ти. Вітаючись, він ґречно.. підняв фетровий капелюх, відкриваючи сиву лев’ячу шевелюру (О. Гончар); Накриває [Гонта] Червоною китайкою Голови козачі. Розкрив, ще раз подивився... (Т. Шевченко); Його довгим волоссям бавився вітер, відслонюючи високе чоло (В. Гжицький); Орися несміливо відтулила обличчя (Б. Грінченко); Доротті.. підійшла до вікна й розтулила важку гардину (І. Ле); Розхиляє у нього на грудях халата, а там чотири медалі й орден (І. Муратов); Конвоїри стягли з полоненого червоноармійця одяг, оголивши спину (П. Автомонов).