відтручувати 1 значень

-1-
дієслово недоконаного виду
[рідко]

Словник відмінків

Інфінітив відтру́чувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відтру́чуймо
2 особа відтру́чуй відтру́чуйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відтру́чуватиму відтру́чуватимемо, відтру́чуватимем
2 особа відтру́чуватимеш відтру́чуватимете
3 особа відтру́чуватиме відтру́чуватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа відтру́чую відтру́чуємо, відтру́чуєм
2 особа відтру́чуєш відтру́чуєте
3 особа відтру́чує відтру́чують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
відтру́чуючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. відтру́чував відтру́чували
жін. р. відтру́чувала
сер. р. відтру́чувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відтру́чувавши

Словник синонімів

ВІДШТОВХНУ́ТИ (штовхаючи, різким рухом віддалити кого-, що-небудь), ВІДІПХНУ́ТИ, ВІДКИ́НУТИ, ВІДТРУ́ТИТИ, ВІДСТОРОНИ́ТИ. - Недок.: відшто́вхувати, відпиха́ти, відкида́ти, відтру́чувати, відсторо́нювати. Батько відштовхує від себе задачник (Ю. Смолич); Замфір підняв руку, щоб відіпхнути Маріору (М. Коцюбинський); Пес качався чорним клубком по траві. Дід відкинув його чоботом, усівся біля Дороша (Григорій Тютюнник); Варвара вхопила Параску за барки, але Параска була дужча, то й відтрутила Варвару далеко від себе (Лесь Мартович); Дівчина.. рішуче відсторонила від себе Марію Степанівну (Д. Ткач).

Словник відмінків

Інфінітив відтру́чувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відтру́чуймо
2 особа відтру́чуй відтру́чуйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відтру́чуватиму відтру́чуватимемо, відтру́чуватимем
2 особа відтру́чуватимеш відтру́чуватимете
3 особа відтру́чуватиме відтру́чуватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа відтру́чую відтру́чуємо, відтру́чуєм
2 особа відтру́чуєш відтру́чуєте
3 особа відтру́чує відтру́чують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
відтру́чуючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. відтру́чував відтру́чували
жін. р. відтру́чувала
сер. р. відтру́чувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відтру́чувавши

Словник синонімів

ВІДШТОВХНУ́ТИ (штовхаючи, різким рухом віддалити кого-, що-небудь), ВІДІПХНУ́ТИ, ВІДКИ́НУТИ, ВІДТРУ́ТИТИ, ВІДСТОРОНИ́ТИ. - Недок.: відшто́вхувати, відпиха́ти, відкида́ти, відтру́чувати, відсторо́нювати. Батько відштовхує від себе задачник (Ю. Смолич); Замфір підняв руку, щоб відіпхнути Маріору (М. Коцюбинський); Пес качався чорним клубком по траві. Дід відкинув його чоботом, усівся біля Дороша (Григорій Тютюнник); Варвара вхопила Параску за барки, але Параска була дужча, то й відтрутила Варвару далеко від себе (Лесь Мартович); Дівчина.. рішуче відсторонила від себе Марію Степанівну (Д. Ткач).