відтручений 1 значення

-1-
дієприкметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний відтру́чений відтру́чена відтру́чене відтру́чені
родовий відтру́ченого відтру́ченої відтру́ченого відтру́чених
давальний відтру́ченому відтру́ченій відтру́ченому відтру́ченим
знахідний відтру́чений, відтру́ченого відтру́чену відтру́чене відтру́чені, відтру́чених
орудний відтру́ченим відтру́ченою відтру́ченим відтру́ченими
місцевий на/у відтру́ченому, відтру́ченім на/у відтру́ченій на/у відтру́ченому, відтру́ченім на/у відтру́чених
відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний відтру́чений відтру́чена відтру́чене відтру́чені
родовий відтру́ченого відтру́ченої відтру́ченого відтру́чених
давальний відтру́ченому відтру́ченій відтру́ченому відтру́ченим
знахідний відтру́чений, відтру́ченого відтру́чену відтру́чене відтру́чені, відтру́чених
орудний відтру́ченим відтру́ченою відтру́ченим відтру́ченими
місцевий на/у відтру́ченому, відтру́ченім на/у відтру́ченій на/у відтру́ченому, відтру́ченім на/у відтру́чених