-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | відтина́ти |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | відтина́ймо |
| 2 особа | відтина́й | відтина́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | відтина́тиму | відтина́тимемо, відтина́тимем |
| 2 особа | відтина́тимеш | відтина́тимете |
| 3 особа | відтина́тиме | відтина́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | відтина́ю | відтина́ємо, відтина́єм |
| 2 особа | відтина́єш | відтина́єте |
| 3 особа | відтина́є | відтина́ють |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| відтина́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | відтина́в | відтина́ли |
| жін. р. | відтина́ла |
| сер. р. | відтина́ло |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| |
| Безособова форма |
| |
| Дієприслівник |
| відтина́вши |
Словник синонімів
АМПУТУВА́ТИ мед., ВІДТИНА́ТИ, ВІДРІ́ЗУВАТИ, ВІДРІЗА́ТИ. - Док.: ампутува́ти, відтя́ти, відрі́зати. В боях на Дніпрі Еріху розтрощено ліву руку, її довелось ампутувати майже по лікоть (В. Собко); - І лікар, - думав він, - рятуючи життя, мусить часом відтяти ноги пацієнтові (М. Коцюбинський); - Й не можна було врятувати? - запитує Христолобенко. - А як врятуєш? Сама тільки шкіра трималася... Зразу ж відрізали, наче й не було руки (Є. Гуцало).
ВІДРІ́ЗАТИ (ріжучи, відокремлювати частину від цілого), УРІ́ЗАТИ [ВРІ́ЗАТИ], ВІДІТНУ́ТИ, ВІДТЯ́ТИ, УТНУ́ТИ [ВТНУ́ТИ], УТЯ́ТИ [ВТЯ́ТИ], УКРА́ЯТИ [ВКРА́ЯТИ], ВІДКРА́ЯТИ, ВІДБАТУВА́ТИ розм., ВІДЧИКРИ́ЖИТИ розм., УКРА́ЇТИ [ВКРА́ЇТИ] діал.; ВІДШМАТУВА́ТИ (великий шматок); ОБРІ́ЗАТИ (звичайно, щоб відкинути). - Недок.: відрі́зувати, урі́зувати [врі́зувати], відтина́ти, утина́ти [втина́ти], відкра́ювати, відбато́вувати, обрі́зувати, обріза́ти рідше. Уляна .. відрізала окраєць хліба (Григорій Тютюнник); - Домко, вріж нам сала! (М. Стельмах); Вона одтяла ножицями пасмо своєї коси (І. Нечуй-Левицький); Як добрі щепи садівник плекає! Так, що всі зайві парості втинає, Щоб добрі соки йшли все вгору, вгору (І. Франко); Відкраяти шмат житнього хліба, намастити маслом та обчистити зелену цибулину, - .. для Антона найкраща їжа (С. Чорнобривець); Я ті шкури не зіпсую, Свою пайку відбатую (пісня); - Таж усі знають, що тобі пальця січкарнею відчикрижило (М. Зарудний); Корній сів, укроїв хліба і почав їсти (Леся Українка); Спересердя відшматував [дід] півсторінки, крутив цигарку (Ю. Збанацький); Я сад поміщика маленьким у день за гривеник копав. З дерев обрізував там віти (В. Сосюра).
ВІДРУБА́ТИ (відокремити ударом або кількома ударами гострого знаряддя чи холодної зброї), ВІДІТНУ́ТИ, ВІДТЯ́ТИ, ВІДСІ́КТИ, УСІКТИ́ заст.; ОБРУБА́ТИ (одне за одним, частину за частиною). - Недок.: відру́бувати, відтина́ти, відсіка́ти, усіка́ти, сікти́, обру́бувати. Згодом ми відрубали гілку (І. Муратов); - Кажуть, що й кат не говіркий, а голову він одтинає (Марко Вовчок); - А мені, братчики, адіть, який шмат хвоста мечем відсікли (І. Франко); Несториця з кількома недобитками прибіг до царя, схиляючи повинну голову, яку, як відомо, меч не січе (П. Загребельний); Він сікачем обрубує стигліші голови соняшників (М. Стельмах).
Словник відмінків
| Інфінітив | відтина́ти |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | відтина́ймо |
| 2 особа | відтина́й | відтина́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | відтина́тиму | відтина́тимемо, відтина́тимем |
| 2 особа | відтина́тимеш | відтина́тимете |
| 3 особа | відтина́тиме | відтина́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | відтина́ю | відтина́ємо, відтина́єм |
| 2 особа | відтина́єш | відтина́єте |
| 3 особа | відтина́є | відтина́ють |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| відтина́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | відтина́в | відтина́ли |
| жін. р. | відтина́ла |
| сер. р. | відтина́ло |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| |
| Безособова форма |
| |
| Дієприслівник |
| відтина́вши |
Словник синонімів
АМПУТУВА́ТИ мед., ВІДТИНА́ТИ, ВІДРІ́ЗУВАТИ, ВІДРІЗА́ТИ. - Док.: ампутува́ти, відтя́ти, відрі́зати. В боях на Дніпрі Еріху розтрощено ліву руку, її довелось ампутувати майже по лікоть (В. Собко); - І лікар, - думав він, - рятуючи життя, мусить часом відтяти ноги пацієнтові (М. Коцюбинський); - Й не можна було врятувати? - запитує Христолобенко. - А як врятуєш? Сама тільки шкіра трималася... Зразу ж відрізали, наче й не було руки (Є. Гуцало).
ВІДРІ́ЗАТИ (ріжучи, відокремлювати частину від цілого), УРІ́ЗАТИ [ВРІ́ЗАТИ], ВІДІТНУ́ТИ, ВІДТЯ́ТИ, УТНУ́ТИ [ВТНУ́ТИ], УТЯ́ТИ [ВТЯ́ТИ], УКРА́ЯТИ [ВКРА́ЯТИ], ВІДКРА́ЯТИ, ВІДБАТУВА́ТИ розм., ВІДЧИКРИ́ЖИТИ розм., УКРА́ЇТИ [ВКРА́ЇТИ] діал.; ВІДШМАТУВА́ТИ (великий шматок); ОБРІ́ЗАТИ (звичайно, щоб відкинути). - Недок.: відрі́зувати, урі́зувати [врі́зувати], відтина́ти, утина́ти [втина́ти], відкра́ювати, відбато́вувати, обрі́зувати, обріза́ти рідше. Уляна .. відрізала окраєць хліба (Григорій Тютюнник); - Домко, вріж нам сала! (М. Стельмах); Вона одтяла ножицями пасмо своєї коси (І. Нечуй-Левицький); Як добрі щепи садівник плекає! Так, що всі зайві парості втинає, Щоб добрі соки йшли все вгору, вгору (І. Франко); Відкраяти шмат житнього хліба, намастити маслом та обчистити зелену цибулину, - .. для Антона найкраща їжа (С. Чорнобривець); Я ті шкури не зіпсую, Свою пайку відбатую (пісня); - Таж усі знають, що тобі пальця січкарнею відчикрижило (М. Зарудний); Корній сів, укроїв хліба і почав їсти (Леся Українка); Спересердя відшматував [дід] півсторінки, крутив цигарку (Ю. Збанацький); Я сад поміщика маленьким у день за гривеник копав. З дерев обрізував там віти (В. Сосюра).
ВІДРУБА́ТИ (відокремити ударом або кількома ударами гострого знаряддя чи холодної зброї), ВІДІТНУ́ТИ, ВІДТЯ́ТИ, ВІДСІ́КТИ, УСІКТИ́ заст.; ОБРУБА́ТИ (одне за одним, частину за частиною). - Недок.: відру́бувати, відтина́ти, відсіка́ти, усіка́ти, сікти́, обру́бувати. Згодом ми відрубали гілку (І. Муратов); - Кажуть, що й кат не говіркий, а голову він одтинає (Марко Вовчок); - А мені, братчики, адіть, який шмат хвоста мечем відсікли (І. Франко); Несториця з кількома недобитками прибіг до царя, схиляючи повинну голову, яку, як відомо, меч не січе (П. Загребельний); Він сікачем обрубує стигліші голови соняшників (М. Стельмах).