-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив відсікти́
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відсічі́мо, відсічі́м
2 особа відсічи́ відсічі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відсічу́ відсічемо́, відсіче́м
2 особа відсіче́ш відсічете́
3 особа відсіче́ відсічу́ть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. відсі́к відсікли́
жін.р. відсікла́
сер.р. відсікло́
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
відсі́чений
Безособова форма
відсі́чено
Дієприслівник
відсі́кши

Словник синонімів

ВІДРІ́ЗАТИ (позбавити зв’язку з кимсь, чимсь), ВІДГОРОДИ́ТИ, ВІДСІ́КТИ. - Недок.: відрі́зувати, відгоро́джувати, відсіка́ти. Засипав [сніг] дороги, засипав ліси, долини і Алму... Від всього світу відрізав (М. Коцюбинський); Не треба думати, що Вишенський так і хотів лишити своїх земляків у темноті та відгородити від решти світу, аби тільки врятувати їх православіє (І. Франко); Їм треба буде кинутись на автоматників і відсікти їх від танків (В. Кучер).
ВІДРУБА́ТИ (відокремити ударом або кількома ударами гострого знаряддя чи холодної зброї), ВІДІТНУ́ТИ, ВІДТЯ́ТИ, ВІДСІ́КТИ, УСІКТИ́заст.; ОБРУБА́ТИ (одне за одним, частину за частиною). - Недок.: відру́бувати, відтина́ти, відсіка́ти, усіка́ти, сікти́, обру́бувати. Згодом ми відрубали гілку (І. Муратов); - Кажуть, що й кат не говіркий, а голову він одтинає (Марко Вовчок); - А мені, братчики, адіть, який шмат хвоста мечем відсікли (І. Франко); Несториця з кількома недобитками прибіг до царя, схиляючи повинну голову, яку, як відомо, меч не січе (П. Загребельний); Він сікачем обрубує стигліші голови соняшників (М. Стельмах).

Словник відмінків

Інфінітив відсікти́
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відсічі́мо, відсічі́м
2 особа відсічи́ відсічі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відсічу́ відсічемо́, відсіче́м
2 особа відсіче́ш відсічете́
3 особа відсіче́ відсічу́ть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. відсі́к відсікли́
жін.р. відсікла́
сер.р. відсікло́
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
відсі́чений
Безособова форма
відсі́чено
Дієприслівник
відсі́кши

Словник синонімів

ВІДРІ́ЗАТИ (позбавити зв’язку з кимсь, чимсь), ВІДГОРОДИ́ТИ, ВІДСІ́КТИ. - Недок.: відрі́зувати, відгоро́джувати, відсіка́ти. Засипав [сніг] дороги, засипав ліси, долини і Алму... Від всього світу відрізав (М. Коцюбинський); Не треба думати, що Вишенський так і хотів лишити своїх земляків у темноті та відгородити від решти світу, аби тільки врятувати їх православіє (І. Франко); Їм треба буде кинутись на автоматників і відсікти їх від танків (В. Кучер).
ВІДРУБА́ТИ (відокремити ударом або кількома ударами гострого знаряддя чи холодної зброї), ВІДІТНУ́ТИ, ВІДТЯ́ТИ, ВІДСІ́КТИ, УСІКТИ́заст.; ОБРУБА́ТИ (одне за одним, частину за частиною). - Недок.: відру́бувати, відтина́ти, відсіка́ти, усіка́ти, сікти́, обру́бувати. Згодом ми відрубали гілку (І. Муратов); - Кажуть, що й кат не говіркий, а голову він одтинає (Марко Вовчок); - А мені, братчики, адіть, який шмат хвоста мечем відсікли (І. Франко); Несториця з кількома недобитками прибіг до царя, схиляючи повинну голову, яку, як відомо, меч не січе (П. Загребельний); Він сікачем обрубує стигліші голови соняшників (М. Стельмах).