-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив відсіка́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відсіка́ймо
2 особа відсіка́й відсіка́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відсіка́тиму відсіка́тимемо, відсіка́тимем
2 особа відсіка́тимеш відсіка́тимете
3 особа відсіка́тиме відсіка́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа відсіка́ю відсіка́ємо, відсіка́єм
2 особа відсіка́єш відсіка́єте
3 особа відсіка́є відсіка́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
відсіка́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. відсіка́в відсіка́ли
жін. р. відсіка́ла
сер. р. відсіка́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відсіка́вши

Словник синонімів

ВІДРІ́ЗАТИ (позбавити зв’язку з кимсь, чимсь), ВІДГОРОДИ́ТИ, ВІДСІ́КТИ. - Недок.: відрі́зувати, відгоро́джувати, відсіка́ти. Засипав [сніг] дороги, засипав ліси, долини і Алму... Від всього світу відрізав (М. Коцюбинський); Не треба думати, що Вишенський так і хотів лишити своїх земляків у темноті та відгородити від решти світу, аби тільки врятувати їх православіє (І. Франко); Їм треба буде кинутись на автоматників і відсікти їх від танків (В. Кучер).
ВІДРУБА́ТИ (відокремити ударом або кількома ударами гострого знаряддя чи холодної зброї), ВІДІТНУ́ТИ, ВІДТЯ́ТИ, ВІДСІ́КТИ, УСІКТИ́заст.; ОБРУБА́ТИ (одне за одним, частину за частиною). - Недок.: відру́бувати, відтина́ти, відсіка́ти, усіка́ти, сікти́, обру́бувати. Згодом ми відрубали гілку (І. Муратов); - Кажуть, що й кат не говіркий, а голову він одтинає (Марко Вовчок); - А мені, братчики, адіть, який шмат хвоста мечем відсікли (І. Франко); Несториця з кількома недобитками прибіг до царя, схиляючи повинну голову, яку, як відомо, меч не січе (П. Загребельний); Він сікачем обрубує стигліші голови соняшників (М. Стельмах).

Словник відмінків

Інфінітив відсіка́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відсіка́ймо
2 особа відсіка́й відсіка́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відсіка́тиму відсіка́тимемо, відсіка́тимем
2 особа відсіка́тимеш відсіка́тимете
3 особа відсіка́тиме відсіка́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа відсіка́ю відсіка́ємо, відсіка́єм
2 особа відсіка́єш відсіка́єте
3 особа відсіка́є відсіка́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
відсіка́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. відсіка́в відсіка́ли
жін. р. відсіка́ла
сер. р. відсіка́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відсіка́вши

Словник синонімів

ВІДРІ́ЗАТИ (позбавити зв’язку з кимсь, чимсь), ВІДГОРОДИ́ТИ, ВІДСІ́КТИ. - Недок.: відрі́зувати, відгоро́джувати, відсіка́ти. Засипав [сніг] дороги, засипав ліси, долини і Алму... Від всього світу відрізав (М. Коцюбинський); Не треба думати, що Вишенський так і хотів лишити своїх земляків у темноті та відгородити від решти світу, аби тільки врятувати їх православіє (І. Франко); Їм треба буде кинутись на автоматників і відсікти їх від танків (В. Кучер).
ВІДРУБА́ТИ (відокремити ударом або кількома ударами гострого знаряддя чи холодної зброї), ВІДІТНУ́ТИ, ВІДТЯ́ТИ, ВІДСІ́КТИ, УСІКТИ́заст.; ОБРУБА́ТИ (одне за одним, частину за частиною). - Недок.: відру́бувати, відтина́ти, відсіка́ти, усіка́ти, сікти́, обру́бувати. Згодом ми відрубали гілку (І. Муратов); - Кажуть, що й кат не говіркий, а голову він одтинає (Марко Вовчок); - А мені, братчики, адіть, який шмат хвоста мечем відсікли (І. Франко); Несториця з кількома недобитками прибіг до царя, схиляючи повинну голову, яку, як відомо, меч не січе (П. Загребельний); Він сікачем обрубує стигліші голови соняшників (М. Стельмах).