-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | відсіка́ти |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | відсіка́ймо |
| 2 особа | відсіка́й | відсіка́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | відсіка́тиму | відсіка́тимемо, відсіка́тимем |
| 2 особа | відсіка́тимеш | відсіка́тимете |
| 3 особа | відсіка́тиме | відсіка́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | відсіка́ю | відсіка́ємо, відсіка́єм |
| 2 особа | відсіка́єш | відсіка́єте |
| 3 особа | відсіка́є | відсіка́ють |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| відсіка́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | відсіка́в | відсіка́ли |
| жін. р. | відсіка́ла |
| сер. р. | відсіка́ло |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| |
| Безособова форма |
| |
| Дієприслівник |
| відсіка́вши |
Словник синонімів
ВІДРІ́ЗАТИ (позбавити зв’язку з кимсь, чимсь), ВІДГОРОДИ́ТИ, ВІДСІ́КТИ. - Недок.: відрі́зувати, відгоро́джувати, відсіка́ти. Засипав [сніг] дороги, засипав ліси, долини і Алму... Від всього світу відрізав (М. Коцюбинський); Не треба думати, що Вишенський так і хотів лишити своїх земляків у темноті та відгородити від решти світу, аби тільки врятувати їх православіє (І. Франко); Їм треба буде кинутись на автоматників і відсікти їх від танків (В. Кучер).
ВІДРУБА́ТИ (відокремити ударом або кількома ударами гострого знаряддя чи холодної зброї), ВІДІТНУ́ТИ, ВІДТЯ́ТИ, ВІДСІ́КТИ, УСІКТИ́ заст.; ОБРУБА́ТИ (одне за одним, частину за частиною). - Недок.: відру́бувати, відтина́ти, відсіка́ти, усіка́ти, сікти́, обру́бувати. Згодом ми відрубали гілку (І. Муратов); - Кажуть, що й кат не говіркий, а голову він одтинає (Марко Вовчок); - А мені, братчики, адіть, який шмат хвоста мечем відсікли (І. Франко); Несториця з кількома недобитками прибіг до царя, схиляючи повинну голову, яку, як відомо, меч не січе (П. Загребельний); Він сікачем обрубує стигліші голови соняшників (М. Стельмах).
Словник відмінків
| Інфінітив | відсіка́ти |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | відсіка́ймо |
| 2 особа | відсіка́й | відсіка́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | відсіка́тиму | відсіка́тимемо, відсіка́тимем |
| 2 особа | відсіка́тимеш | відсіка́тимете |
| 3 особа | відсіка́тиме | відсіка́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | відсіка́ю | відсіка́ємо, відсіка́єм |
| 2 особа | відсіка́єш | відсіка́єте |
| 3 особа | відсіка́є | відсіка́ють |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| відсіка́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | відсіка́в | відсіка́ли |
| жін. р. | відсіка́ла |
| сер. р. | відсіка́ло |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| |
| Безособова форма |
| |
| Дієприслівник |
| відсіка́вши |
Словник синонімів
ВІДРІ́ЗАТИ (позбавити зв’язку з кимсь, чимсь), ВІДГОРОДИ́ТИ, ВІДСІ́КТИ. - Недок.: відрі́зувати, відгоро́джувати, відсіка́ти. Засипав [сніг] дороги, засипав ліси, долини і Алму... Від всього світу відрізав (М. Коцюбинський); Не треба думати, що Вишенський так і хотів лишити своїх земляків у темноті та відгородити від решти світу, аби тільки врятувати їх православіє (І. Франко); Їм треба буде кинутись на автоматників і відсікти їх від танків (В. Кучер).
ВІДРУБА́ТИ (відокремити ударом або кількома ударами гострого знаряддя чи холодної зброї), ВІДІТНУ́ТИ, ВІДТЯ́ТИ, ВІДСІ́КТИ, УСІКТИ́ заст.; ОБРУБА́ТИ (одне за одним, частину за частиною). - Недок.: відру́бувати, відтина́ти, відсіка́ти, усіка́ти, сікти́, обру́бувати. Згодом ми відрубали гілку (І. Муратов); - Кажуть, що й кат не говіркий, а голову він одтинає (Марко Вовчок); - А мені, братчики, адіть, який шмат хвоста мечем відсікли (І. Франко); Несториця з кількома недобитками прибіг до царя, схиляючи повинну голову, яку, як відомо, меч не січе (П. Загребельний); Він сікачем обрубує стигліші голови соняшників (М. Стельмах).