відсюрчати 1 значення

-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив відсюрча́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відсюрчі́мо, відсюрчі́м
2 особа відсюрчи́ відсюрчі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відсюрчу́ відсюрчимо́, відсюрчи́м
2 особа відсюрчи́ш відсюрчите́
3 особа відсюрчи́ть відсюрча́ть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. відсюрча́в відсюрча́ли
жін.р. відсюрча́ла
сер.р. відсюрча́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відсюрча́вши