відсуджувати 1 значення
-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | відсу́джувати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | відсу́джуймо | |
| 2 особа | відсу́джуй | відсу́джуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | відсу́джуватиму | відсу́джуватимемо, відсу́джуватимем |
| 2 особа | відсу́джуватимеш | відсу́джуватимете |
| 3 особа | відсу́джуватиме | відсу́джуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | відсу́джую | відсу́джуємо, відсу́джуєм |
| 2 особа | відсу́джуєш | відсу́джуєте |
| 3 особа | відсу́джує | відсу́джують |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| відсу́джуючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | відсу́джував | відсу́джували |
| жін. р. | відсу́джувала | |
| сер. р. | відсу́джувало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| відсу́джуваний | ||
| Безособова форма | ||
| відсу́джувано | ||
| Дієприслівник | ||
| відсу́джувавши | ||