-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив відстро́чувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відстро́чуймо
2 особа відстро́чуй відстро́чуйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відстро́чуватиму відстро́чуватимемо, відстро́чуватимем
2 особа відстро́чуватимеш відстро́чуватимете
3 особа відстро́чуватиме відстро́чуватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа відстро́чую відстро́чуємо, відстро́чуєм
2 особа відстро́чуєш відстро́чуєте
3 особа відстро́чує відстро́чують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
відстро́чуючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. відстро́чував відстро́чували
жін. р. відстро́чувала
сер. р. відстро́чувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
відстро́чуваний
Безособова форма
відстро́чувано
Дієприслівник
відстро́чувавши

Словник синонімів

ВІДКЛАДА́ТИ (призначати здійснення, проведення чого-небудь на інший час), ПЕРЕНО́СИТИ, ВІДСТРО́ЧУВАТИ, ВІДТЯГА́ТИ, ВІДТЯ́ГУВАТИ, ВІДВОЛІКА́ТИрідше. - Док.: відкла́сти, перенести́, відстро́чити, відтягти́, відтягну́ти, відволікти́, відволокти́. Тільки не відкладай надовго вияснення сеї справи (Леся Українка); - Чим же кінчилось засідання? - нетерпляче звернувся Павло до Левченка. - Не кінчилось. Перенесли на завтра (А. Головко); Він не зняв своєї погрози - пообіцяв лише відстрочити кару до повернення загонів (Д. Міщенко); Коген.. відтягає з дня на день із своїм приїздом (М. Коцюбинський).