відстоювати 1 значень
-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | відсто́ювати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | відсто́юймо | |
| 2 особа | відсто́юй | відсто́юйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | відсто́юватиму | відсто́юватимемо, відсто́юватимем |
| 2 особа | відсто́юватимеш | відсто́юватимете |
| 3 особа | відсто́юватиме | відсто́юватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | відсто́юю | відсто́юємо, відсто́юєм |
| 2 особа | відсто́юєш | відсто́юєте |
| 3 особа | відсто́ює | відсто́юють |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| відсто́юючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | відсто́ював | відсто́ювали |
| жін. р. | відсто́ювала | |
| сер. р. | відсто́ювало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| відсто́юваний | ||
| Безособова форма | ||
| відсто́ювано | ||
| Дієприслівник | ||
| відсто́ювавши | ||
Словник синонімів
Словник антонімів
| ЗАХИЩАТИ | ЗВИНУВАЧУВАТИ |
| Боронити, відстоювати інтереси, погляди, честь, права кого-н. | Покладати вину на кого-н., робити винним, обвинувачувати. |
| Захищати ~ звинувачувати винуватого, жінку, злодія, людину, підсудного, хлопця, хулігана; впевнено, вперто, гаряче, енергійно, категорично, несподівано, обережно, офіційно, рішуче, стійко, як-н. Виявляти бажання, намагатися, прагнути, хотіти захищати ~ звинувачувати. | |
| Хочу бути юристом, щоб досконало вивчити закони захисту людини, ...щоб обвинувачувати фашизм, бо він ще не викорчуваний (А. Хижняк). | |
| Захисник ~ обвинувачувач, захист ~ обвинувачення, захищати ~ звинувачувати; боронити//відстоювати кого-, що-н. ~звинувачувати | |