відсторонитися 1 значення

-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив відсторони́тися, відсторони́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відстороні́мося, відстороні́мось, відстороні́мся
2 особа відсторони́ся, відсторони́сь відстороні́ться
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відстороню́ся, відстороню́сь відсторонимо́ся, відсторонимо́сь, відсторони́мся
2 особа відсторони́шся відстороните́ся, відстороните́сь
3 особа відсторони́ться відстороня́ться
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. відсторони́вся, відсторони́всь відсторони́лися, відсторони́лись
жін.р. відсторони́лася, відсторони́лась
сер.р. відсторони́лося, відсторони́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відсторони́вшись

Словник синонімів

УХИЛЯ́ТИСЯвід чого (намагатися не робити чого-небудь, не брати участі в чомусь), ВІДСТОРОНЯ́ТИСЯ, ВІДВЕРТА́ТИСЯ, УНИКА́ТИчого, СТОРОНИ́ТИСЯчого,ОГИНА́ТИСЯбез додатка. - Док.: ухили́тися, відсторони́тися, відверну́тися, уни́кнути. Раїса виразно бачила, що він ухиляється од давніх бесід та суперечок (М. Коцюбинський); Найменша спроба ухилитись від чесної праці не минається йому без "нагінки" (О. Гончар); Відсторонятися від справи; Наше нове життя кличе тебе, а ти відвертаєшся од нього. Я ж іду з ним разом, будую, вчуся (О. Донченко); Імпровізувати Павло тоді не рискнув, через те й уникнув розмови (А. Головко); [Ольга:] Я спочатку огиналася, а потім все-таки довелося співати. Це з моїм голосом! (В. Собко). - Пор. 1. уника́ти.