-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив відсторони́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відстороні́мо, відстороні́м
2 особа відсторони́ відстороні́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відстороню́ відсторо́нимо, відсторо́ним
2 особа відсторо́ниш відсторо́ните
3 особа відсторо́нить відсторо́нять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. відсторони́в відсторони́ли
жін.р. відсторони́ла
сер.р. відсторони́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
відсторо́нений
Безособова форма
відсторо́нено
Дієприслівник
відсторони́вши

Словник синонімів

ВІДДАЛЯ́ТИ (переміщати на певну віддаль від кого-, чого-небудь), ВІДДА́ЛЮВАТИ, ВІДСТОРОНЯ́ТИ, ВІДПИХА́ТИ (пхаючи);РОЗВО́ДИТИ (одне від одного). - Док.: віддали́ти, відсторони́ти, відіпхну́ти, розвести́. Завбудинку.. то віддаляв його [твір] від себе, то знову підносив до очей (І. Микитенко); Вона злегка відсторонила кошеня від себе (О. Донченко); Хуса.. проходжується по світлиці нерівним кроком,.. відпихаючи ногою стільці (Леся Українка); Люди позвикали вже до такої братньої ворожнечі, хіба вже дуже зчепляться, тоді тільки розводили (Панас Мирний).
ВІДШТОВХНУ́ТИ (штовхаючи, різким рухом віддалити кого-, що-небудь), ВІДІПХНУ́ТИ, ВІДКИ́НУТИ, ВІДТРУ́ТИТИ, ВІДСТОРОНИ́ТИ. - Недок.: відшто́вхувати, відпиха́ти, відкида́ти, відтру́чувати, відсторо́нювати. Батько відштовхує від себе задачник (Ю. Смолич); Замфір підняв руку, щоб відіпхнути Маріору (М. Коцюбинський); Пес качався чорним клубком по траві. Дід відкинув його чоботом, усівся біля Дороша (Григорій Тютюнник); Варвара вхопила Параску за барки, але Параска була дужча, то й відтрутила Варвару далеко від себе (Лесь Мартович); Дівчина.. рішуче відсторонила від себе Марію Степанівну (Д. Ткач).
ВІДШТО́ВХУВАТИ (своїми вчинками, словами, ставленням до когось робити його чужим, далеким, припиняти дружні, близькі стосунки з ним), ВІДДАЛЯ́ТИ, ВІДСТОРОНЯ́ТИ, ВІДСТОРО́НЮВАТИ, ВІДЧУ́ЖУВАТИ, ВІДПИХА́ТИ, ВІДКИДА́ТИрідше. - Док.: відштовхну́ти, віддали́ти, відсторони́ти, відчужи́ти, відіпхну́ти, відки́нути. Не варто загострювати увагу на проявах сором’язливості. Це може посилити розгубленість дитини, відштовхнути її навіть від близьких людей (з газети); Вона сама віддалила від себе всіх дівчат, які хотіли дружити з нею (В. Собко); Все-таки це не так просто - з болем відсторонити кохану дівчину (О. Гуреїв); Ми зустрілися серед нових умов, що мимоволі відчужували нас (Ірина Вільде); І як було [Оксані] не повірити, як зректися надзвичайного щастя, відіпхнути Олексія, не слухати його речей солодких? (Л. Яновська); Коли й мати його не благословить і відкине від себе, .. вона його не покине (Г. Квітка-Основ’яненко).
УСУВА́ТИкого (так чи інакше позбавлятися когось), ПОЗБУВА́ТИСЯ, ВІДСТОРОНЯ́ТИ, ВІДСТОРО́НЮВАТИ, УБИВА́ТИ[ВБИВА́ТИ], ЕЛІМІНУВА́ТИкнижн.; ПРИБИРА́ТИрозм. (відсилати під якимсь приводом); ЗВІЛЬНЯ́ТИ, ЗНІМА́ТИ, СПИХА́ТИрозм.,ВИГАНЯ́ТИрозм. (позбавляти певної посади, певного становища). - Док.: усу́нути, позбу́тися, відсторони́ти, уби́ти[вби́ти], прибра́ти, звільни́ти, зня́ти, зіпхну́ти[спихну́ти][спхну́ти], ви́гнати. Попереду ішли Палій і Бойчук. Мали усунути вартових. Наскочили на них так раптово, що ті й крикнути не встигли (В. Гжицький); Я хотіла чим швидше позбутися товариства Ривки (Ірина Вільде); - Чому в списку нема Колосовського? Хто дав тобі право зневажати, відстороняти в такий час його, нашого чесного товариша... (О. Гончар); - Отак і жить, - кинула Катря. - Прибери її [вчительку] з села і будемо жить (В. Кучер); Він бачив, що є в столоначальника помічник, котрого легенько зіпхнути (Панас Мирний).