відстовбурчений 1 значення

-1-
дієприкметник
[рідко]

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний відстовбу́рчений відстовбу́рчена відстовбу́рчене відстовбу́рчені
родовий відстовбу́рченого відстовбу́рченої відстовбу́рченого відстовбу́рчених
давальний відстовбу́рченому відстовбу́рченій відстовбу́рченому відстовбу́рченим
знахідний відстовбу́рчений відстовбу́рчену відстовбу́рчене відстовбу́рчені
орудний відстовбу́рченим відстовбу́рченою відстовбу́рченим відстовбу́рченими
місцевий на/у відстовбу́рченому, відстовбу́рченім на/у відстовбу́рченій на/у відстовбу́рченому, відстовбу́рченім на/у відстовбу́рчених

Словник синонімів

НАСТОВБУ́РЧЕНИЙ[НАСТОБУ́РЧЕНИЙрідко] (про волосся, шерсть, щетину, пір’я - який стоїть сторч), ВІДСТОВБУ́РЧЕНИЙ[ВІДСТОБУ́РЧЕНИЙрідко], НАЇЖА́ЧЕНИЙ, НАЇ́ЖЕНИЙ, ЇЖАКУВА́ТИЙрозм. (про коротке або колюче волосся, шерсть і т. ін.); ЙОРЖИ́СТИЙрозм. (перев. про волосся на голові); СТОРЧУВА́ТИЙ (який не лежить гладко, не прилягає щільно). Чорний, блідий, з гарячими, як угілля, очима, з настобурченим чубом - він був страшний (С. Васильченко); Його фарбовані наїжачені вусики ворушилися, як у кота (М. Ю. Тарновський); Він устиг не лише роздивитися його [звіра] страшні очі,.. наїжену на холці щетину, ..але й угадати, з якого боку він на нього кинеться (В. Гжицький); До його худого жовтого обличчя, здавалося, небезпечно доторкнутися - так і наколешся на руду їжакувату щетину (В. Логвиненко); [Михайло] змочував йоржисте чорне волосся, що вже встигло відрости після госпітальної стрижки (Ю. Збанацький); Старий поставив піалу й протер очі, зарослі сторчуватими бровами (І. Ле).