НАСТОВБУ́РЧЕНИЙ[НАСТОБУ́РЧЕНИЙрідко] (про волосся, шерсть, щетину, пір’я - який стоїть сторч), ВІДСТОВБУ́РЧЕНИЙ[ВІДСТОБУ́РЧЕНИЙрідко], НАЇЖА́ЧЕНИЙ, НАЇ́ЖЕНИЙ, ЇЖАКУВА́ТИЙрозм. (про коротке або колюче волосся, шерсть і т. ін.); ЙОРЖИ́СТИЙрозм. (перев. про волосся на голові); СТОРЧУВА́ТИЙ (який не лежить гладко, не прилягає щільно). Чорний, блідий, з гарячими, як угілля, очима, з настобурченим чубом - він був страшний (С. Васильченко); Його фарбовані наїжачені вусики ворушилися, як у кота (М. Ю. Тарновський); Він устиг не лише роздивитися його [звіра] страшні очі,.. наїжену на холці щетину, ..але й угадати, з якого боку він на нього кинеться (В. Гжицький); До його худого жовтого обличчя, здавалося, небезпечно доторкнутися - так і наколешся на руду їжакувату щетину (В. Логвиненко); [Михайло] змочував йоржисте чорне волосся, що вже встигло відрости після госпітальної стрижки (Ю. Збанацький); Старий поставив піалу й протер очі, зарослі сторчуватими бровами (І. Ле).