відстобурчити 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
[рідко]
Словник відмінків
| Інфінітив | відстобу́рчити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | відстобу́рчмо | |
| 2 особа | відстобу́рч | відстобу́рчте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | відстобу́рчу | відстобу́рчимо, відстобу́рчим |
| 2 особа | відстобу́рчиш | відстобу́рчите |
| 3 особа | відстобу́рчить | відстобу́рчать |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | відстобу́рчив | відстобу́рчили |
| жін.р. | відстобу́рчила | |
| сер.р. | відстобу́рчило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| відстобу́рчений | ||
| Безособова форма | ||
| відстобу́рчено | ||
| Дієприслівник | ||
| відстобу́рчивши | ||
| Інфінітив | відстобу́рчити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | відстобу́рчмо | |
| 2 особа | відстобу́рч | відстобу́рчте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | відстобу́рчу | відстобу́рчимо, відстобу́рчим |
| 2 особа | відстобу́рчиш | відстобу́рчите |
| 3 особа | відстобу́рчить | відстобу́рчать |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | відстобу́рчив | відстобу́рчили |
| жін.р. | відстобу́рчила | |
| сер.р. | відстобу́рчило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| відстобу́рчений | ||
| Безособова форма | ||
| відстобу́рчено | ||
| Дієприслівник | ||
| відстобу́рчивши | ||