відстановити 1 значення

-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив відстанови́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відстанові́мо, відстанові́м
2 особа відстанови́ відстанові́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відстановлю́ відстано́вимо, відстано́вим
2 особа відстано́виш відстано́вите
3 особа відстано́вить відстано́влять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. відстанови́в відстанови́ли
жін.р. відстанови́ла
сер.р. відстанови́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
відстано́влений
Безособова форма
відстано́влено
Дієприслівник
відстанови́вши