відстановити 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | відстанови́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | відстанові́мо, відстанові́м | |
| 2 особа | відстанови́ | відстанові́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | відстановлю́ | відстано́вимо, відстано́вим |
| 2 особа | відстано́виш | відстано́вите |
| 3 особа | відстано́вить | відстано́влять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | відстанови́в | відстанови́ли |
| жін.р. | відстанови́ла | |
| сер.р. | відстанови́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| відстано́влений | ||
| Безособова форма | ||
| відстано́влено | ||
| Дієприслівник | ||
| відстанови́вши | ||