-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив відсо́хнути
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа    
2 особа    
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа    
2 особа    
3 особа відсо́хне відсо́хнуть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. відсо́х, відсо́хнув відсо́хли, відсо́хнули
жін.р. відсо́хла, відсо́хнула
сер.р. відсо́хло, відсо́хнуло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відсо́хши, відсо́хнувши

Словник синонімів

ВІДМИРА́ТИ (про частини живого організму - ставати неживим, мертвим), ЗАВМИРА́ТИ, МЕРТВІ́ТИ, АТРОФУВА́ТИСЯ, ВІДСИХА́ТИ. - Док.: відме́рти, завме́рти, змертві́ти, відсо́хнути. Відмерла рука; Ноги, руки й інші частини тіла по черзі завмирали, хоч Славко ще жив і думав (Лесь Мартович); Він сидів біля тіла, дививсь у личко - біліло й мертвіло (Марко Вовчок); На селі розказували про одного чоловіка, як той чоловік в шинку вдарив матір і в його одсохли руки (І. Нечуй-Левицький).
СО́ХНУТИ[СХНУ́ТИрідше] (про рослини - ставати сухим, гинути), ЗАСИХА́ТИ, УСИХА́ТИ[ВСИХА́ТИ], ПОСИХА́ТИ, ЗСИХА́ТИ, ВІДМИРА́ТИ, ВІДСИХА́ТИ (про окрему частину рослини - гілку, пагін тощо); ЧА́ХНУТИ (повільно); ПЕРЕСИХА́ТИ (ставати дуже сухим); ГОРІ́ТИ, ВИГОРЯ́ТИ[ВИГОРА́ТИ] (від спеки). - Док.: засо́хнути, засо́хти, засхнутидіал.усо́хнути[всо́хнути], усо́хти[всо́хти], усхну́ти[всхну́ти]діал.посо́хнути[посохти][посхну́ти], зсо́хнути[зсо́хти], відме́рти, відсо́хнути, зача́хнути, пересо́хнути, згорі́ти, ви́горіти, погорі́ти (про все або в багатьох місцях). Яблунька не цвіла, а сохла на бідному кам’яному ґрунті (С. Чорнобривець); На грядках маки червоні Схнуть і хиляться від спеки (Я. Щоголів); В яру криниця завалилась, Верба усохла, повалилась (Т. Шевченко); Зверху сосна усихає (пісня); В діда Данила всі дерева всохли (Ю. Мокрієв); Затоптаний, збитий копитом, полин пересох і зачах (Я. Шпорта); Трава геть вигоріла на сонці.