відсортовуваний 1 значення

-1-
дієприкметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний відсорто́вуваний відсорто́вувана відсорто́вуване відсорто́вувані
родовий відсорто́вуваного відсорто́вуваної відсорто́вуваного відсорто́вуваних
давальний відсорто́вуваному відсорто́вуваній відсорто́вуваному відсорто́вуваним
знахідний відсорто́вуваний відсорто́вувану відсорто́вуване відсорто́вувані
орудний відсорто́вуваним відсорто́вуваною відсорто́вуваним відсорто́вуваними
місцевий на/у відсорто́вуваному, відсорто́вуванім на/у відсорто́вуваній на/у відсорто́вуваному, відсорто́вуванім на/у відсорто́вуваних
відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний відсорто́вуваний відсорто́вувана відсорто́вуване відсорто́вувані
родовий відсорто́вуваного відсорто́вуваної відсорто́вуваного відсорто́вуваних
давальний відсорто́вуваному відсорто́вуваній відсорто́вуваному відсорто́вуваним
знахідний відсорто́вуваний відсорто́вувану відсорто́вуване відсорто́вувані
орудний відсорто́вуваним відсорто́вуваною відсорто́вуваним відсорто́вуваними
місцевий на/у відсорто́вуваному, відсорто́вуванім на/у відсорто́вуваній на/у відсорто́вуваному, відсорто́вуванім на/у відсорто́вуваних