-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | відска́кувати |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | відска́куймо |
| 2 особа | відска́куй | відска́куйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | відска́куватиму | відска́куватимемо, відска́куватимем |
| 2 особа | відска́куватимеш | відска́куватимете |
| 3 особа | відска́куватиме | відска́куватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | відска́кую | відска́куємо, відска́куєм |
| 2 особа | відска́куєш | відска́куєте |
| 3 особа | відска́кує | відска́кують |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| відска́куючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | відска́кував | відска́кували |
| жін. р. | відска́кувала |
| сер. р. | відска́кувало |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| |
| Безособова форма |
| |
| Дієприслівник |
| відска́кувавши |
Словник синонімів
ВІДСКА́КУВАТИ (ударяючись об що-небудь, падати в протилежному напрямі, вбік; відриваючись, різко падати), ВІДЛІТА́ТИ. - Док.: відско́чити, відлеті́ти. Крем’яхи стукались об стінки ступки, відскакували, розколювалися (О. Донченко); Від залізної шматини відскакують іскри, вона розтягається в довжину, тоншає (А. Хижняк); Земля була мерзла й тверда, як бетон. Відбиті грудочки відлітали з фуркотом, як уламки гранати (Григорій Тютюнник).
ВІДСКО́ЧИТИ (стрибком або кількома стрибками віддалитися від кого-, чого-небудь), ВІДПЛИГНУ́ТИ, ВІДСТРИБНУ́ТИ, ВІДСАХНУ́ТИСЯ, ВІДХОПИ́ТИСЯ діал. - Недок.: відска́кувати, відпли́гувати, відса́хуватися. Біля сіней Тимко виривається [від Прокопа] і відскакує вбік (Григорій Тютюнник); Остап так і одплигнув (М. Коцюбинський); Зінько.. встиг ухопитися за коляку, що здоровий чоловік уже піднімав удруге. Вирвав коляку і відстрибнув набік (Б. Грінченко); - Я укусив його. - Потім ви одсахнулися, і він вас ударив ножем (Ю. Яновський); Не встиг він одхопитись, як на порозі показалася Загнибідиха, бліда, розпатлана (Панас Мирний).
Словник відмінків
| Інфінітив | відска́кувати |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | відска́куймо |
| 2 особа | відска́куй | відска́куйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | відска́куватиму | відска́куватимемо, відска́куватимем |
| 2 особа | відска́куватимеш | відска́куватимете |
| 3 особа | відска́куватиме | відска́куватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | відска́кую | відска́куємо, відска́куєм |
| 2 особа | відска́куєш | відска́куєте |
| 3 особа | відска́кує | відска́кують |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| відска́куючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | відска́кував | відска́кували |
| жін. р. | відска́кувала |
| сер. р. | відска́кувало |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| |
| Безособова форма |
| |
| Дієприслівник |
| відска́кувавши |
Словник синонімів
ВІДСКА́КУВАТИ (ударяючись об що-небудь, падати в протилежному напрямі, вбік; відриваючись, різко падати), ВІДЛІТА́ТИ. - Док.: відско́чити, відлеті́ти. Крем’яхи стукались об стінки ступки, відскакували, розколювалися (О. Донченко); Від залізної шматини відскакують іскри, вона розтягається в довжину, тоншає (А. Хижняк); Земля була мерзла й тверда, як бетон. Відбиті грудочки відлітали з фуркотом, як уламки гранати (Григорій Тютюнник).
ВІДСКО́ЧИТИ (стрибком або кількома стрибками віддалитися від кого-, чого-небудь), ВІДПЛИГНУ́ТИ, ВІДСТРИБНУ́ТИ, ВІДСАХНУ́ТИСЯ, ВІДХОПИ́ТИСЯ діал. - Недок.: відска́кувати, відпли́гувати, відса́хуватися. Біля сіней Тимко виривається [від Прокопа] і відскакує вбік (Григорій Тютюнник); Остап так і одплигнув (М. Коцюбинський); Зінько.. встиг ухопитися за коляку, що здоровий чоловік уже піднімав удруге. Вирвав коляку і відстрибнув набік (Б. Грінченко); - Я укусив його. - Потім ви одсахнулися, і він вас ударив ножем (Ю. Яновський); Не встиг він одхопитись, як на порозі показалася Загнибідиха, бліда, розпатлана (Панас Мирний).