-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив відска́кувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відска́куймо
2 особа відска́куй відска́куйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відска́куватиму відска́куватимемо, відска́куватимем
2 особа відска́куватимеш відска́куватимете
3 особа відска́куватиме відска́куватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа відска́кую відска́куємо, відска́куєм
2 особа відска́куєш відска́куєте
3 особа відска́кує відска́кують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
відска́куючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. відска́кував відска́кували
жін. р. відска́кувала
сер. р. відска́кувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відска́кувавши

Словник синонімів

ВІДСКА́КУВАТИ (ударяючись об що-небудь, падати в протилежному напрямі, вбік; відриваючись, різко падати), ВІДЛІТА́ТИ. - Док.: відско́чити, відлеті́ти. Крем’яхи стукались об стінки ступки, відскакували, розколювалися (О. Донченко); Від залізної шматини відскакують іскри, вона розтягається в довжину, тоншає (А. Хижняк); Земля була мерзла й тверда, як бетон. Відбиті грудочки відлітали з фуркотом, як уламки гранати (Григорій Тютюнник).
ВІДСКО́ЧИТИ (стрибком або кількома стрибками віддалитися від кого-, чого-небудь), ВІДПЛИГНУ́ТИ, ВІДСТРИБНУ́ТИ, ВІДСАХНУ́ТИСЯ, ВІДХОПИ́ТИСЯдіал. - Недок.: відска́кувати, відпли́гувати, відса́хуватися. Біля сіней Тимко виривається [від Прокопа] і відскакує вбік (Григорій Тютюнник); Остап так і одплигнув (М. Коцюбинський); Зінько.. встиг ухопитися за коляку, що здоровий чоловік уже піднімав удруге. Вирвав коляку і відстрибнув набік (Б. Грінченко); - Я укусив його. - Потім ви одсахнулися, і він вас ударив ножем (Ю. Яновський); Не встиг він одхопитись, як на порозі показалася Загнибідиха, бліда, розпатлана (Панас Мирний).

Словник відмінків

Інфінітив відска́кувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відска́куймо
2 особа відска́куй відска́куйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відска́куватиму відска́куватимемо, відска́куватимем
2 особа відска́куватимеш відска́куватимете
3 особа відска́куватиме відска́куватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа відска́кую відска́куємо, відска́куєм
2 особа відска́куєш відска́куєте
3 особа відска́кує відска́кують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
відска́куючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. відска́кував відска́кували
жін. р. відска́кувала
сер. р. відска́кувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відска́кувавши

Словник синонімів

ВІДСКА́КУВАТИ (ударяючись об що-небудь, падати в протилежному напрямі, вбік; відриваючись, різко падати), ВІДЛІТА́ТИ. - Док.: відско́чити, відлеті́ти. Крем’яхи стукались об стінки ступки, відскакували, розколювалися (О. Донченко); Від залізної шматини відскакують іскри, вона розтягається в довжину, тоншає (А. Хижняк); Земля була мерзла й тверда, як бетон. Відбиті грудочки відлітали з фуркотом, як уламки гранати (Григорій Тютюнник).
ВІДСКО́ЧИТИ (стрибком або кількома стрибками віддалитися від кого-, чого-небудь), ВІДПЛИГНУ́ТИ, ВІДСТРИБНУ́ТИ, ВІДСАХНУ́ТИСЯ, ВІДХОПИ́ТИСЯдіал. - Недок.: відска́кувати, відпли́гувати, відса́хуватися. Біля сіней Тимко виривається [від Прокопа] і відскакує вбік (Григорій Тютюнник); Остап так і одплигнув (М. Коцюбинський); Зінько.. встиг ухопитися за коляку, що здоровий чоловік уже піднімав удруге. Вирвав коляку і відстрибнув набік (Б. Грінченко); - Я укусив його. - Потім ви одсахнулися, і він вас ударив ножем (Ю. Яновський); Не встиг він одхопитись, як на порозі показалася Загнибідиха, бліда, розпатлана (Панас Мирний).