-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | відселя́ти |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | відселя́ймо |
| 2 особа | відселя́й | відселя́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | відселя́тиму | відселя́тимемо, відселя́тимем |
| 2 особа | відселя́тимеш | відселя́тимете |
| 3 особа | відселя́тиме | відселя́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | відселя́ю | відселя́ємо, відселя́єм |
| 2 особа | відселя́єш | відселя́єте |
| 3 особа | відселя́є | відселя́ють |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| відселя́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | відселя́в | відселя́ли |
| жін. р. | відселя́ла |
| сер. р. | відселя́ло |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| |
| Безособова форма |
| |
| Дієприслівник |
| відселя́вши |
Словник синонімів
ПЕРЕВО́ДИТИ (змінювати місце розташування когось, чогось), ПЕРЕМІЩА́ТИ [ПЕРЕМІ́ЩУВАТИ], ПЕРЕБАЗО́ВУВАТИ (на нову базу); ВІДВО́ДИТИ (про військові частини - на нову позицію, в тил тощо); ПЕРЕГАНЯ́ТИ, ПЕРЕГО́НИТИ (перев. про худобу - женучи); ПЕРЕСЕЛЯ́ТИ (в інше місце проживання); ВІДСЕЛЯ́ТИ [ВІДСЕ́ЛЮВАТИ] (в інше місце проживання, відділивши від тих, з ким він спільно проживав). - Док.: перевести́, перемісти́ти, перебазува́ти, відвести́, перегна́ти, пересели́ти, відсели́ти. Після комісії хлопців, уже пострижених, .. перевели в лівий закуток двора (Григорій Тютюнник); Відпустивши певну кількість визволених в таборах радянських громадян, американське командування решту стало затримувати, перемістило їх у нові табори (Н. Рибак); Перебазувати підприємство; Дмитро швидко відводить на південний захід свою групу (М. Стельмах); - Завтра переганяйте корів на Грузьку (Григорій Тютюнник); - Ось переселимо ваш хутір у село (Григорій Тютюнник); - Я вас одселю звідсіль геть, отуди над став! - репетувала Онися (І. Нечуй-Левицький). - Пор. 1. вести́.