-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | відсе́лювати |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | відсе́люймо |
| 2 особа | відсе́люй | відсе́люйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | відсе́люватиму | відсе́люватимемо, відсе́люватимем |
| 2 особа | відсе́люватимеш | відсе́люватимете |
| 3 особа | відсе́люватиме | відсе́люватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | відсе́люю | відсе́люємо, відсе́люєм |
| 2 особа | відсе́люєш | відсе́люєте |
| 3 особа | відсе́лює | відсе́люють |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| відсе́люючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | відсе́лював | відсе́лювали |
| жін. р. | відсе́лювала |
| сер. р. | відсе́лювало |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| відсе́люваний |
| Безособова форма |
| відсе́лювано |
| Дієприслівник |
| відсе́лювавши |
Словник синонімів
ПЕРЕВО́ДИТИ (змінювати місце розташування когось, чогось), ПЕРЕМІЩА́ТИ [ПЕРЕМІ́ЩУВАТИ], ПЕРЕБАЗО́ВУВАТИ (на нову базу); ВІДВО́ДИТИ (про військові частини - на нову позицію, в тил тощо); ПЕРЕГАНЯ́ТИ, ПЕРЕГО́НИТИ (перев. про худобу - женучи); ПЕРЕСЕЛЯ́ТИ (в інше місце проживання); ВІДСЕЛЯ́ТИ [ВІДСЕ́ЛЮВАТИ] (в інше місце проживання, відділивши від тих, з ким він спільно проживав). - Док.: перевести́, перемісти́ти, перебазува́ти, відвести́, перегна́ти, пересели́ти, відсели́ти. Після комісії хлопців, уже пострижених, .. перевели в лівий закуток двора (Григорій Тютюнник); Відпустивши певну кількість визволених в таборах радянських громадян, американське командування решту стало затримувати, перемістило їх у нові табори (Н. Рибак); Перебазувати підприємство; Дмитро швидко відводить на південний захід свою групу (М. Стельмах); - Завтра переганяйте корів на Грузьку (Григорій Тютюнник); - Ось переселимо ваш хутір у село (Григорій Тютюнник); - Я вас одселю звідсіль геть, отуди над став! - репетувала Онися (І. Нечуй-Левицький). - Пор. 1. вести́.