-1-
дієслово недоконаного виду
[рідко]

Словник відмінків

Інфінітив відріка́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відріка́ймо
2 особа відріка́й відріка́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відріка́тиму відріка́тимемо, відріка́тимем
2 особа відріка́тимеш відріка́тимете
3 особа відріка́тиме відріка́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа відріка́ю відріка́ємо, відріка́єм
2 особа відріка́єш відріка́єте
3 особа відріка́є відріка́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
відріка́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. відріка́в відріка́ли
жін. р. відріка́ла
сер. р. відріка́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відріка́вши

Словник синонімів

ВІДПОВІДА́ТИ (говорити у відповідь на чиїсь слова, запитання тощо),ВІДКА́ЗУВАТИ, ВІДМОВЛЯ́ТИрідше,ПОВІДА́ТИрідко,ВІДРІ́ЗУВАТИрозм., ВІДРУ́БУВАТИрозм., ВІДРІКА́ТИзаст.; ВІДЖАРТО́ВУВАТИСЯ (давати жартівливу відповідь). - Док.: відпові́сти́, відказа́ти, відмо́вити, пові́сти, відрі́зати, відруба́ти, відтя́тирозм.відбу́ркнутирозм.відвісти́тизаст.відректи́, віджартува́тися. Хазяїн коротко і непоквапливо відповідав на запитання гостя (З. Тулуб); - Чи так гарно буде? - питає вона свекрухи, показуючи шитво. - Та гарно, моя дитино, - відказує Мотря (Панас Мирний); - Що воно за дівчина? - Гайденко не відразу відмовив: - Українка... щира, запевне (Б. Грінченко); Я його питаюся, чи буде голосувати на Шубравського, а він мені повідає, що ще не знати (Лесь Мартович); Коли старостів пришлеш? - скрикнула Гашіца... - Не пришлю... - відрізав він рішуче (М. Коцюбинський); - В наш час пустомелів не люблять, - відрубав Петро (М. Чабанівський); Романенко зареготався спершу, потому вилаяв його "мундьом" і відтяв упевнено, що таких дурних панів й не може бути... (М. Коцюбинський); Мостовик щось відбуркнув невиразне (П. Загребельний); - То нема що таїти, - відрік Тома (В. Стефаник); - В цій лікарні тебе, бачу, можуть залікувати так, що підеш під білу березу. - А тут під сосну кладуть, - віджартувався (Ю. Збанацький).