АМПУТУВА́ТИмед.,ВІДТИНА́ТИ, ВІДРІ́ЗУВАТИ, ВІДРІЗА́ТИ. - Док.: ампутува́ти, відтя́ти, відрі́зати. В боях на Дніпрі Еріху розтрощено ліву руку, її довелось ампутувати майже по лікоть (В. Собко); - І лікар, - думав він, - рятуючи життя, мусить часом відтяти ноги пацієнтові (М. Коцюбинський); - Й не можна було врятувати? - запитує Христолобенко. - А як врятуєш? Сама тільки шкіра трималася... Зразу ж відрізали, наче й не було руки (Є. Гуцало).

ВІДПОВІДА́ТИ (говорити у відповідь на чиїсь слова, запитання тощо),ВІДКА́ЗУВАТИ, ВІДМОВЛЯ́ТИрідше,ПОВІДА́ТИрідко,ВІДРІ́ЗУВАТИрозм., ВІДРУ́БУВАТИрозм., ВІДРІКА́ТИзаст.; ВІДЖАРТО́ВУВАТИСЯ (давати жартівливу відповідь). - Док.: відпові́сти́, відказа́ти, відмо́вити, пові́сти, відрі́зати, відруба́ти, відтя́тирозм.відбу́ркнутирозм.відвісти́тизаст.відректи́, віджартува́тися. Хазяїн коротко і непоквапливо відповідав на запитання гостя (З. Тулуб); - Чи так гарно буде? - питає вона свекрухи, показуючи шитво. - Та гарно, моя дитино, - відказує Мотря (Панас Мирний); - Що воно за дівчина? - Гайденко не відразу відмовив: - Українка... щира, запевне (Б. Грінченко); Я його питаюся, чи буде голосувати на Шубравського, а він мені повідає, що ще не знати (Лесь Мартович); Коли старостів пришлеш? - скрикнула Гашіца... - Не пришлю... - відрізав він рішуче (М. Коцюбинський); - В наш час пустомелів не люблять, - відрубав Петро (М. Чабанівський); Романенко зареготався спершу, потому вилаяв його "мундьом" і відтяв упевнено, що таких дурних панів й не може бути... (М. Коцюбинський); Мостовик щось відбуркнув невиразне (П. Загребельний); - То нема що таїти, - відрік Тома (В. Стефаник); - В цій лікарні тебе, бачу, можуть залікувати так, що підеш під білу березу. - А тут під сосну кладуть, - віджартувався (Ю. Збанацький).

ВІДРІ́ЗАТИ (ріжучи, відокремлювати частину від цілого), УРІ́ЗАТИ[ВРІ́ЗАТИ], ВІДІТНУ́ТИ, ВІДТЯ́ТИ, УТНУ́ТИ[ВТНУ́ТИ], УТЯ́ТИ[ВТЯ́ТИ], УКРА́ЯТИ[ВКРА́ЯТИ], ВІДКРА́ЯТИ, ВІДБАТУВА́ТИрозм., ВІДЧИКРИ́ЖИТИрозм., УКРА́ЇТИ[ВКРА́ЇТИ]діал.;ВІДШМАТУВА́ТИ (великий шматок); ОБРІ́ЗАТИ (звичайно, щоб відкинути). - Недок.: відрі́зувати, урі́зувати[врі́зувати], відтина́ти, утина́ти[втина́ти], відкра́ювати, відбато́вувати, обрі́зувати, обріза́тирідше.Уляна .. відрізала окраєць хліба (Григорій Тютюнник); - Домко, вріж нам сала! (М. Стельмах); Вона одтяла ножицями пасмо своєї коси (І. Нечуй-Левицький); Як добрі щепи садівник плекає! Так, що всі зайві парості втинає, Щоб добрі соки йшли все вгору, вгору (І. Франко); Відкраяти шмат житнього хліба, намастити маслом та обчистити зелену цибулину, - .. для Антона найкраща їжа (С. Чорнобривець); Я ті шкури не зіпсую, Свою пайку відбатую (пісня); - Таж усі знають, що тобі пальця січкарнею відчикрижило (М. Зарудний); Корній сів, укроїв хліба і почав їсти (Леся Українка); Спересердя відшматував [дід] півсторінки, крутив цигарку (Ю. Збанацький); Я сад поміщика маленьким у день за гривеник копав. З дерев обрізував там віти (В. Сосюра).

ВІДРІ́ЗАТИ (позбавити зв’язку з кимсь, чимсь), ВІДГОРОДИ́ТИ, ВІДСІ́КТИ. - Недок.: відрі́зувати, відгоро́джувати, відсіка́ти. Засипав [сніг] дороги, засипав ліси, долини і Алму... Від всього світу відрізав (М. Коцюбинський); Не треба думати, що Вишенський так і хотів лишити своїх земляків у темноті та відгородити від решти світу, аби тільки врятувати їх православіє (І. Франко); Їм треба буде кинутись на автоматників і відсікти їх від танків (В. Кучер).