ВІДДІЛЯ́ТИ (передавати у власність частину майна й землі комусь із членів родини для самостійного господарювання), ВИДІЛЯ́ТИ, ВІДРІЗНЯ́ТИ. - Док.: відділи́ти, ви́ділити, відрізни́ти. - Відділяй мене, батьку! Я сам по собі хочу бути хазяїном (Г. Квітка-Основ’яненко); - Як хто... забажає одружитися або заміж вийти, того ми зараз виділяємо, щоб не було тісноти між нами (Панас Мирний); Батько ще повесні одрізнив і Микиту і Сашка. По двадцять десятин виділив кожному (А. Головко).

ВІДРІЗНЯ́ТИ (бачити кого-, що-небудь у його відмінностях від інших, помічати за якимись ознаками), РОЗПІЗНАВА́ТИ, РОЗРІЗНЯ́ТИ, РОЗРІ́ЗНЮВАТИ, РІЗНИ́ТИрозм. - Док.: відрізни́ти, розпізна́ти, розрізни́ти. Голуб по звуку пізнавав калібр зброї, відрізняв наші кулемети від ворожих (Л. Дмитерко); Вони обидва були такі вже старі, що важко було розпізнати, хто з них вчений, хто чорнороб (О. Довженко); Він розрізняв кожен звук, що даленів і затихав над селом (А. Турчинська); Повітря було ясне, і око могло розрізнювати всі форми природи (О. Кобилянська); Різнити козлищ від овець - Нехитра Богова наука... (М. Рильський).

ВІДРІЗНЯ́ТИ (робити кого-, що-небудь несхожим на інших якимись рисами, ознаками), ІНДИВІДУАЛІЗУВА́ТИ. Тільки червоно-гарячий одеський пояс одрізняв його від простих рибалок (І. Нечуй-Левицький); Письменник завжди і в усьому повинен шукати саме те, що відрізняє, індивідуалізує людей (О. Донченко).