відрядити 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | відряди́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | відряді́мо, відряді́м | |
| 2 особа | відряди́ | відряді́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | відряджу́ | відря́димо, відря́дим |
| 2 особа | відря́диш | відря́дите |
| 3 особа | відря́дить | відря́дять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | відряди́в | відряди́ли |
| жін.р. | відряди́ла | |
| сер.р. | відряди́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| відря́джений | ||
| Безособова форма | ||
| відря́джено | ||
| Дієприслівник | ||
| відряди́вши | ||