-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив відру́бувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відру́буймо
2 особа відру́буй відру́буйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відру́буватиму відру́буватимемо, відру́буватимем
2 особа відру́буватимеш відру́буватимете
3 особа відру́буватиме відру́буватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа відру́бую відру́буємо, відру́буєм
2 особа відру́буєш відру́буєте
3 особа відру́бує відру́бують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
відру́буючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. відру́бував відру́бували
жін. р. відру́бувала
сер. р. відру́бувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відру́бувавши

Словник синонімів

ВІДПОВІДА́ТИ (говорити у відповідь на чиїсь слова, запитання тощо),ВІДКА́ЗУВАТИ, ВІДМОВЛЯ́ТИрідше,ПОВІДА́ТИрідко,ВІДРІ́ЗУВАТИрозм., ВІДРУ́БУВАТИрозм., ВІДРІКА́ТИзаст.; ВІДЖАРТО́ВУВАТИСЯ (давати жартівливу відповідь). - Док.: відпові́сти́, відказа́ти, відмо́вити, пові́сти, відрі́зати, відруба́ти, відтя́тирозм.відбу́ркнутирозм.відвісти́тизаст.відректи́, віджартува́тися. Хазяїн коротко і непоквапливо відповідав на запитання гостя (З. Тулуб); - Чи так гарно буде? - питає вона свекрухи, показуючи шитво. - Та гарно, моя дитино, - відказує Мотря (Панас Мирний); - Що воно за дівчина? - Гайденко не відразу відмовив: - Українка... щира, запевне (Б. Грінченко); Я його питаюся, чи буде голосувати на Шубравського, а він мені повідає, що ще не знати (Лесь Мартович); Коли старостів пришлеш? - скрикнула Гашіца... - Не пришлю... - відрізав він рішуче (М. Коцюбинський); - В наш час пустомелів не люблять, - відрубав Петро (М. Чабанівський); Романенко зареготався спершу, потому вилаяв його "мундьом" і відтяв упевнено, що таких дурних панів й не може бути... (М. Коцюбинський); Мостовик щось відбуркнув невиразне (П. Загребельний); - То нема що таїти, - відрік Тома (В. Стефаник); - В цій лікарні тебе, бачу, можуть залікувати так, що підеш під білу березу. - А тут під сосну кладуть, - віджартувався (Ю. Збанацький).
ВІДРУБА́ТИ (відокремити ударом або кількома ударами гострого знаряддя чи холодної зброї), ВІДІТНУ́ТИ, ВІДТЯ́ТИ, ВІДСІ́КТИ, УСІКТИ́заст.; ОБРУБА́ТИ (одне за одним, частину за частиною). - Недок.: відру́бувати, відтина́ти, відсіка́ти, усіка́ти, сікти́, обру́бувати. Згодом ми відрубали гілку (І. Муратов); - Кажуть, що й кат не говіркий, а голову він одтинає (Марко Вовчок); - А мені, братчики, адіть, який шмат хвоста мечем відсікли (І. Франко); Несториця з кількома недобитками прибіг до царя, схиляючи повинну голову, яку, як відомо, меч не січе (П. Загребельний); Він сікачем обрубує стигліші голови соняшників (М. Стельмах).