-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | відро́джувати |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | відро́джуймо |
| 2 особа | відро́джуй | відро́джуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | відро́джуватиму | відро́джуватимемо, відро́джуватимем |
| 2 особа | відро́джуватимеш | відро́джуватимете |
| 3 особа | відро́джуватиме | відро́джуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | відро́джую | відро́джуємо, відро́джуєм |
| 2 особа | відро́джуєш | відро́джуєте |
| 3 особа | відро́джує | відро́джують |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| відро́джуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | відро́джував | відро́джували |
| жін. р. | відро́джувала |
| сер. р. | відро́джувало |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| відро́джуваний |
| Безособова форма |
| відро́джувано |
| Дієприслівник |
| відро́джувавши |
Словник синонімів
ВІДБУДО́ВУВАТИ (приводити до попереднього стану що-небудь пошкоджене, зруйноване), ВІДНО́ВЛЮВАТИ, ВІДНОВЛЯ́ТИ, ВІДРО́ДЖУВАТИ, ПОНО́ВЛЮВАТИ, ПОНОВЛЯ́ТИ, ВОСКРЕША́ТИ уроч. - Док.: відбудува́ти, віднови́ти, відроди́ти, понови́ти, воскреси́ти. Ми поздоровляємо всіх, хто відроджував зруйновані міста й села, відбудовував народне господарство (з журналу); Скільки ран і руїн ти [Білорусія].. зазнала, А воскресла - і відновлюєш села, будуєш міста (М. Рильський); Її [фортецю] недавно поновили після жахливої пожежі (З. Тулуб); Ми Дніпробуд з руїн воскресили (П. Дорошенко).
ОЖИВЛЯ́ТИ (виводити із стану фізичного і духовного пригнічення, занепаду), ВІДРО́ДЖУВАТИ, ОБНОВЛЯ́ТИ [ОНОВЛЯ́ТИ], ОБНО́ВЛЮВАТИ [ОНО́ВЛЮВАТИ], ВІДЖИВЛЯ́ТИ, ОСВІЖА́ТИ, ОСВІ́ЖУВАТИ рідше, ВОСКРЕША́ТИ уроч., ОЖИ́ВЛЮВАТИ рідше, ЖИВОТВОРИ́ТИ поет. - Док.: оживи́ти, відроди́ти, обновити [онови́ти], відживи́ти, освіжи́ти, воскреси́ти. Земля оживила Мар’яна, тільки надовго забрала пісню і слух (М. Стельмах); Журлива мелодія наповнює душу невиразним щастям, щастям життя, існування... Не будить вона зверхніх згадок, не малює ніяких образів, а тільки щастям наповняє всього, живить і відроджує (Г. Хоткевич); - Спасибі, Ольго Іванівно, що принесли листа сюди, - промовила Надя, - мене наче обновило всю (Д. Ткач); Голосок синиці душу всю у мене оновив (М. Рильський); Борис тепер сидів спокійний; розмова освіжила його, вивела його на живу колію (І. Франко); [Чернишевський:] Ми з вами лиш для бою, А не для щастя послані в народ. [Шевченко:] Спасибі вам, мене ви воскресили, І я клянусь, - віддам останні сили На боротьбу з насильством віковим! (І. Кочерга); Знов оживлює мене дух першого жару до праці (Уляна Кравченко); Найкращий дар землі, найкраще Палання сонця в них [гронах] горить, Щоб нам вино животворяще Могло серця животворить (Л. Первомайський).
ОЖИВЛЯ́ТИ (відтворювати знову в пам’яті - про минуле, забуте, мрії, чий-небудь образ і т. ін.), ВІДЖИВЛЯ́ТИ, ВІДСВІ́ЖУВАТИ, ВІДРО́ДЖУВАТИ, ВІДНО́ВЛЮВАТИ, ОЖИ́ВЛЮВАТИ рідше, ВОСКРЕША́ТИ уроч. - Док.: оживи́ти, відживи́ти, відсвіжи́ти, відроди́ти, віднови́ти, воскреси́ти. Несподівана зустріч з Сергієм Рудем оживила в пам’яті Олега Івановича тяжкий випадок з його життя (С. Голованівський); - А ви що ж думали? Що ми без жінки заходились "відживляти давні спогади" (Леся Українка); Виборов відсвіжує у своїй пам’яті послідовно ту сумну подію (В. Гжицький); Згадка про мур відродила спомини й про всі інші таємниці місцевого життя (Ю. Смолич); Для Бальзака в ці хвилини скрипка, скорена рукою старого кріпака, відновлювала давнє і незабутнє (Н. Рибак); Багато імен стерлося з пам’яті [вчителя], уява воскрешала тільки поодинокі обличчя (О. Слісаренко). - Пор. згада́ти.
Словник відмінків
| Інфінітив | відро́джувати |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | відро́джуймо |
| 2 особа | відро́джуй | відро́джуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | відро́джуватиму | відро́джуватимемо, відро́джуватимем |
| 2 особа | відро́джуватимеш | відро́джуватимете |
| 3 особа | відро́джуватиме | відро́джуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | відро́джую | відро́джуємо, відро́джуєм |
| 2 особа | відро́джуєш | відро́джуєте |
| 3 особа | відро́джує | відро́джують |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| відро́джуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | відро́джував | відро́джували |
| жін. р. | відро́джувала |
| сер. р. | відро́джувало |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| відро́джуваний |
| Безособова форма |
| відро́джувано |
| Дієприслівник |
| відро́джувавши |
Словник синонімів
ВІДБУДО́ВУВАТИ (приводити до попереднього стану що-небудь пошкоджене, зруйноване), ВІДНО́ВЛЮВАТИ, ВІДНОВЛЯ́ТИ, ВІДРО́ДЖУВАТИ, ПОНО́ВЛЮВАТИ, ПОНОВЛЯ́ТИ, ВОСКРЕША́ТИ уроч. - Док.: відбудува́ти, віднови́ти, відроди́ти, понови́ти, воскреси́ти. Ми поздоровляємо всіх, хто відроджував зруйновані міста й села, відбудовував народне господарство (з журналу); Скільки ран і руїн ти [Білорусія].. зазнала, А воскресла - і відновлюєш села, будуєш міста (М. Рильський); Її [фортецю] недавно поновили після жахливої пожежі (З. Тулуб); Ми Дніпробуд з руїн воскресили (П. Дорошенко).
ОЖИВЛЯ́ТИ (виводити із стану фізичного і духовного пригнічення, занепаду), ВІДРО́ДЖУВАТИ, ОБНОВЛЯ́ТИ [ОНОВЛЯ́ТИ], ОБНО́ВЛЮВАТИ [ОНО́ВЛЮВАТИ], ВІДЖИВЛЯ́ТИ, ОСВІЖА́ТИ, ОСВІ́ЖУВАТИ рідше, ВОСКРЕША́ТИ уроч., ОЖИ́ВЛЮВАТИ рідше, ЖИВОТВОРИ́ТИ поет. - Док.: оживи́ти, відроди́ти, обновити [онови́ти], відживи́ти, освіжи́ти, воскреси́ти. Земля оживила Мар’яна, тільки надовго забрала пісню і слух (М. Стельмах); Журлива мелодія наповнює душу невиразним щастям, щастям життя, існування... Не будить вона зверхніх згадок, не малює ніяких образів, а тільки щастям наповняє всього, живить і відроджує (Г. Хоткевич); - Спасибі, Ольго Іванівно, що принесли листа сюди, - промовила Надя, - мене наче обновило всю (Д. Ткач); Голосок синиці душу всю у мене оновив (М. Рильський); Борис тепер сидів спокійний; розмова освіжила його, вивела його на живу колію (І. Франко); [Чернишевський:] Ми з вами лиш для бою, А не для щастя послані в народ. [Шевченко:] Спасибі вам, мене ви воскресили, І я клянусь, - віддам останні сили На боротьбу з насильством віковим! (І. Кочерга); Знов оживлює мене дух першого жару до праці (Уляна Кравченко); Найкращий дар землі, найкраще Палання сонця в них [гронах] горить, Щоб нам вино животворяще Могло серця животворить (Л. Первомайський).
ОЖИВЛЯ́ТИ (відтворювати знову в пам’яті - про минуле, забуте, мрії, чий-небудь образ і т. ін.), ВІДЖИВЛЯ́ТИ, ВІДСВІ́ЖУВАТИ, ВІДРО́ДЖУВАТИ, ВІДНО́ВЛЮВАТИ, ОЖИ́ВЛЮВАТИ рідше, ВОСКРЕША́ТИ уроч. - Док.: оживи́ти, відживи́ти, відсвіжи́ти, відроди́ти, віднови́ти, воскреси́ти. Несподівана зустріч з Сергієм Рудем оживила в пам’яті Олега Івановича тяжкий випадок з його життя (С. Голованівський); - А ви що ж думали? Що ми без жінки заходились "відживляти давні спогади" (Леся Українка); Виборов відсвіжує у своїй пам’яті послідовно ту сумну подію (В. Гжицький); Згадка про мур відродила спомини й про всі інші таємниці місцевого життя (Ю. Смолич); Для Бальзака в ці хвилини скрипка, скорена рукою старого кріпака, відновлювала давнє і незабутнє (Н. Рибак); Багато імен стерлося з пам’яті [вчителя], уява воскрешала тільки поодинокі обличчя (О. Слісаренко). - Пор. згада́ти.