-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив відригну́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відригні́мо, відригні́м
2 особа відригни́ відригні́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відригну́ відригнемо́, відригне́м
2 особа відригне́ш відригнете́
3 особа відригне́ відригну́ть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. відригну́в відригну́ли
жін.р. відригну́ла
сер.р. відригну́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відригну́вши

Словник синонімів

ВІДРИ́ГУВАТИ (виділяти через рот із стравоходу або шлунка повітря, їжу), ЗРИ́ГУВАТИ. - Док.: відригну́ти, зригну́ти. Дехто вже наївся й тільки злегенька відригує (Г. Хоткевич); Смачно плямкав, сопів [Ситник], зригував, мов жирний гусак (П. Загребельний).