відриватися 2

-1-
дієслово недоконаного виду
(відділятися)

Словник відмінків

Інфінітив відрива́тися, відрива́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відрива́ймося, відрива́ймось
2 особа відрива́йся, відрива́йсь відрива́йтеся, відрива́йтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відрива́тимуся, відрива́тимусь відрива́тимемося, відрива́тимемось, відрива́тимемся
2 особа відрива́тимешся відрива́тиметеся, відрива́тиметесь
3 особа відрива́тиметься відрива́тимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа відрива́юся, відрива́юсь відрива́ємося, відрива́ємось, відрива́ємся
2 особа відрива́єшся відрива́єтеся, відрива́єтесь
3 особа відрива́ється відрива́ються
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
відрива́ючись
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. відрива́вся, відрива́всь відрива́лися, відрива́лись
жін. р. відрива́лася, відрива́лась
сер. р. відрива́лося, відрива́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відрива́вшись

Словник синонімів

ВІДДІЛЯ́ТИСЯ (перев. про що-небудь прикріплене - переставати бути разом із чимось), ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИСЯ, ВІДЛУ́ПЛЮВАТИСЯ, ВІДРИВА́ТИСЯ (внаслідок поштовху, потягнення); ВІДСТАВА́ТИ, ВІДПАДА́ТИ, ВІДВА́ЛЮВАТИСЯ (перев. само по собі); ВІДКЛЕ́ЮВАТИСЯ, ВІДЛИПА́ТИ, ВІДЛІ́ПЛЮВАТИСЯ (про приклеєне, приліплене). - Док.: відділи́тися, відокре́митися, відлупи́тися, відірва́тися, відста́ти, відпа́сти, відвали́тися, відкле́їтися, відли́пнути, відліпи́тися. Ціолковський запропонував будувати ракету, складену з кількох окремих ступенів, які відділяються в польоті в міру витрачання пального (з журналу); Кора відокремилась від стовбура; Штукатурка відлупилася; Муха дзижчала на мухоловці, намагаючись відірватися (М. Томчаній); Підошва на однім чоботі відстала (О. Гончар); Прийде час - достигне яблучко й само відпаде (приказка); Паперові етикетки хімікатів часто відклеюються (з газети); Тож треба [ластівці] зуміти так зробити, щоб гніздо не відліпилось від жмуття проводів (О. Гончар).
ВІДСТАВА́ТИ (йдучи, їдучи і т. ін., опинятися позаду когось, чогось), ЛИША́ТИСЯперев. із сл. позаду, ОТЯГА́ТИСЯ[ОТЯ́ГУВАТИСЯ]діал.; ВІДБИВА́ТИСЯ, ВІДХО́ДИТИ, ВІДРИВА́ТИСЯ (втрачати при цьому зв’язок з кимсь); ПРИСТАВА́ТИ (стомившись). - Док.: відста́ти, лиши́тися, відби́тися, відійти́, відірва́тися, приста́ти. Ішов він, як здавалось йому, дуже поволі, але ті, кого він супроводжував, відставали (А. Шиян); Рушили на схід, мов хмара, Що свій висипала град; Лиш Кончак мов отягався, Якось позаду лишався, Мовби з милим чим прощався (І. Франко); - Вночі у нас зброймайстер відбився в горах (О. Гончар); Данилова дружина мчала все далі й далі. Вона відірвалася від війська (А. Хижняк); Дуже-таки потомились, бідолахи; деякі вже й приставати стали (О. Стороженко).

Словник фразеологізмів

відрива́тися / відірва́тися від життя́ (від землі́). Втрачати почуття реальності. [Хоменко:] Коли людина відривається від життя, то це і є найбільше лихо (З. Мороз); Чимало живуть без врахування потреб життя. Літають в небесах, шукають чогось надзвичайного. Доцент Сухоруков щиро запевнив: — Професор Кучевич — людина, яка ніколи не відривається від землі (Н. Рибак); Гублять діло формалісти, Сухарі-канцеляристи. Відірвались від життя. Справ не знають до пуття. Їх одні тривожать мислі: Щоб удержатися в кріслі! (С. Олійник).

відрива́тися / відірва́тися від життя́ (від землі́). Втрачати почуття реальності. [Хоменко:] Коли людина відривається від життя, то це і є найбільше лихо (З. Мороз); Чимало живуть без врахування потреб життя. Літають в небесах, шукають чогось надзвичайного. Доцент Сухоруков щиро запевнив: — Професор Кучевич — людина, яка ніколи не відривається від землі (Н. Рибак); Гублять діло формалісти, Сухарі-канцеляристи. Відірвались від життя. Справ не знають до пуття. Їх одні тривожать мислі: Щоб удержатися в кріслі! (С. Олійник).

Словник відмінків

Інфінітив відрива́тися, відрива́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відрива́ймося, відрива́ймось
2 особа відрива́йся, відрива́йсь відрива́йтеся, відрива́йтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відрива́тимуся, відрива́тимусь відрива́тимемося, відрива́тимемось, відрива́тимемся
2 особа відрива́тимешся відрива́тиметеся, відрива́тиметесь
3 особа відрива́тиметься відрива́тимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа відрива́юся, відрива́юсь відрива́ємося, відрива́ємось, відрива́ємся
2 особа відрива́єшся відрива́єтеся, відрива́єтесь
3 особа відрива́ється відрива́ються
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
відрива́ючись
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. відрива́вся, відрива́всь відрива́лися, відрива́лись
жін. р. відрива́лася, відрива́лась
сер. р. відрива́лося, відрива́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відрива́вшись

Словник синонімів

ВІДДІЛЯ́ТИСЯ (перев. про що-небудь прикріплене - переставати бути разом із чимось), ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИСЯ, ВІДЛУ́ПЛЮВАТИСЯ, ВІДРИВА́ТИСЯ (внаслідок поштовху, потягнення); ВІДСТАВА́ТИ, ВІДПАДА́ТИ, ВІДВА́ЛЮВАТИСЯ (перев. само по собі); ВІДКЛЕ́ЮВАТИСЯ, ВІДЛИПА́ТИ, ВІДЛІ́ПЛЮВАТИСЯ (про приклеєне, приліплене). - Док.: відділи́тися, відокре́митися, відлупи́тися, відірва́тися, відста́ти, відпа́сти, відвали́тися, відкле́їтися, відли́пнути, відліпи́тися. Ціолковський запропонував будувати ракету, складену з кількох окремих ступенів, які відділяються в польоті в міру витрачання пального (з журналу); Кора відокремилась від стовбура; Штукатурка відлупилася; Муха дзижчала на мухоловці, намагаючись відірватися (М. Томчаній); Підошва на однім чоботі відстала (О. Гончар); Прийде час - достигне яблучко й само відпаде (приказка); Паперові етикетки хімікатів часто відклеюються (з газети); Тож треба [ластівці] зуміти так зробити, щоб гніздо не відліпилось від жмуття проводів (О. Гончар).
ВІДСТАВА́ТИ (йдучи, їдучи і т. ін., опинятися позаду когось, чогось), ЛИША́ТИСЯперев. із сл. позаду, ОТЯГА́ТИСЯ[ОТЯ́ГУВАТИСЯ]діал.; ВІДБИВА́ТИСЯ, ВІДХО́ДИТИ, ВІДРИВА́ТИСЯ (втрачати при цьому зв’язок з кимсь); ПРИСТАВА́ТИ (стомившись). - Док.: відста́ти, лиши́тися, відби́тися, відійти́, відірва́тися, приста́ти. Ішов він, як здавалось йому, дуже поволі, але ті, кого він супроводжував, відставали (А. Шиян); Рушили на схід, мов хмара, Що свій висипала град; Лиш Кончак мов отягався, Якось позаду лишався, Мовби з милим чим прощався (І. Франко); - Вночі у нас зброймайстер відбився в горах (О. Гончар); Данилова дружина мчала все далі й далі. Вона відірвалася від війська (А. Хижняк); Дуже-таки потомились, бідолахи; деякі вже й приставати стали (О. Стороженко).

Словник фразеологізмів

відрива́тися / відірва́тися від життя́ (від землі́). Втрачати почуття реальності. [Хоменко:] Коли людина відривається від життя, то це і є найбільше лихо (З. Мороз); Чимало живуть без врахування потреб життя. Літають в небесах, шукають чогось надзвичайного. Доцент Сухоруков щиро запевнив: — Професор Кучевич — людина, яка ніколи не відривається від землі (Н. Рибак); Гублять діло формалісти, Сухарі-канцеляристи. Відірвались від життя. Справ не знають до пуття. Їх одні тривожать мислі: Щоб удержатися в кріслі! (С. Олійник).

відрива́тися / відірва́тися від життя́ (від землі́). Втрачати почуття реальності. [Хоменко:] Коли людина відривається від життя, то це і є найбільше лихо (З. Мороз); Чимало живуть без врахування потреб життя. Літають в небесах, шукають чогось надзвичайного. Доцент Сухоруков щиро запевнив: — Професор Кучевич — людина, яка ніколи не відривається від землі (Н. Рибак); Гублять діло формалісти, Сухарі-канцеляристи. Відірвались від життя. Справ не знають до пуття. Їх одні тривожать мислі: Щоб удержатися в кріслі! (С. Олійник).

-2-
дієслово недоконаного виду
(відкопуватися)

Словник відмінків

Інфінітив відрива́тися, відрива́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відрива́ймося, відрива́ймось
2 особа відрива́йся, відрива́йсь відрива́йтеся, відрива́йтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відрива́тимуся, відрива́тимусь відрива́тимемося, відрива́тимемось, відрива́тимемся
2 особа відрива́тимешся відрива́тиметеся, відрива́тиметесь
3 особа відрива́тиметься відрива́тимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа відрива́юся, відрива́юсь відрива́ємося, відрива́ємось, відрива́ємся
2 особа відрива́єшся відрива́єтеся, відрива́єтесь
3 особа відрива́ється відрива́ються
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
відрива́ючись
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. відрива́вся, відрива́всь відрива́лися, відрива́лись
жін. р. відрива́лася, відрива́лась
сер. р. відрива́лося, відрива́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відрива́вшись

Словник синонімів

ВІДДІЛЯ́ТИСЯ (перев. про що-небудь прикріплене - переставати бути разом із чимось), ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИСЯ, ВІДЛУ́ПЛЮВАТИСЯ, ВІДРИВА́ТИСЯ (внаслідок поштовху, потягнення); ВІДСТАВА́ТИ, ВІДПАДА́ТИ, ВІДВА́ЛЮВАТИСЯ (перев. само по собі); ВІДКЛЕ́ЮВАТИСЯ, ВІДЛИПА́ТИ, ВІДЛІ́ПЛЮВАТИСЯ (про приклеєне, приліплене). - Док.: відділи́тися, відокре́митися, відлупи́тися, відірва́тися, відста́ти, відпа́сти, відвали́тися, відкле́їтися, відли́пнути, відліпи́тися. Ціолковський запропонував будувати ракету, складену з кількох окремих ступенів, які відділяються в польоті в міру витрачання пального (з журналу); Кора відокремилась від стовбура; Штукатурка відлупилася; Муха дзижчала на мухоловці, намагаючись відірватися (М. Томчаній); Підошва на однім чоботі відстала (О. Гончар); Прийде час - достигне яблучко й само відпаде (приказка); Паперові етикетки хімікатів часто відклеюються (з газети); Тож треба [ластівці] зуміти так зробити, щоб гніздо не відліпилось від жмуття проводів (О. Гончар).
ВІДСТАВА́ТИ (йдучи, їдучи і т. ін., опинятися позаду когось, чогось), ЛИША́ТИСЯперев. із сл. позаду, ОТЯГА́ТИСЯ[ОТЯ́ГУВАТИСЯ]діал.; ВІДБИВА́ТИСЯ, ВІДХО́ДИТИ, ВІДРИВА́ТИСЯ (втрачати при цьому зв’язок з кимсь); ПРИСТАВА́ТИ (стомившись). - Док.: відста́ти, лиши́тися, відби́тися, відійти́, відірва́тися, приста́ти. Ішов він, як здавалось йому, дуже поволі, але ті, кого він супроводжував, відставали (А. Шиян); Рушили на схід, мов хмара, Що свій висипала град; Лиш Кончак мов отягався, Якось позаду лишався, Мовби з милим чим прощався (І. Франко); - Вночі у нас зброймайстер відбився в горах (О. Гончар); Данилова дружина мчала все далі й далі. Вона відірвалася від війська (А. Хижняк); Дуже-таки потомились, бідолахи; деякі вже й приставати стали (О. Стороженко).

Словник фразеологізмів

відрива́тися / відірва́тися від життя́ (від землі́). Втрачати почуття реальності. [Хоменко:] Коли людина відривається від життя, то це і є найбільше лихо (З. Мороз); Чимало живуть без врахування потреб життя. Літають в небесах, шукають чогось надзвичайного. Доцент Сухоруков щиро запевнив: — Професор Кучевич — людина, яка ніколи не відривається від землі (Н. Рибак); Гублять діло формалісти, Сухарі-канцеляристи. Відірвались від життя. Справ не знають до пуття. Їх одні тривожать мислі: Щоб удержатися в кріслі! (С. Олійник).

відрива́тися / відірва́тися від життя́ (від землі́). Втрачати почуття реальності. [Хоменко:] Коли людина відривається від життя, то це і є найбільше лихо (З. Мороз); Чимало живуть без врахування потреб життя. Літають в небесах, шукають чогось надзвичайного. Доцент Сухоруков щиро запевнив: — Професор Кучевич — людина, яка ніколи не відривається від землі (Н. Рибак); Гублять діло формалісти, Сухарі-канцеляристи. Відірвались від життя. Справ не знають до пуття. Їх одні тривожать мислі: Щоб удержатися в кріслі! (С. Олійник).

Словник відмінків

Інфінітив відрива́тися, відрива́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відрива́ймося, відрива́ймось
2 особа відрива́йся, відрива́йсь відрива́йтеся, відрива́йтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відрива́тимуся, відрива́тимусь відрива́тимемося, відрива́тимемось, відрива́тимемся
2 особа відрива́тимешся відрива́тиметеся, відрива́тиметесь
3 особа відрива́тиметься відрива́тимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа відрива́юся, відрива́юсь відрива́ємося, відрива́ємось, відрива́ємся
2 особа відрива́єшся відрива́єтеся, відрива́єтесь
3 особа відрива́ється відрива́ються
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
відрива́ючись
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. відрива́вся, відрива́всь відрива́лися, відрива́лись
жін. р. відрива́лася, відрива́лась
сер. р. відрива́лося, відрива́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відрива́вшись

Словник синонімів

ВІДДІЛЯ́ТИСЯ (перев. про що-небудь прикріплене - переставати бути разом із чимось), ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИСЯ, ВІДЛУ́ПЛЮВАТИСЯ, ВІДРИВА́ТИСЯ (внаслідок поштовху, потягнення); ВІДСТАВА́ТИ, ВІДПАДА́ТИ, ВІДВА́ЛЮВАТИСЯ (перев. само по собі); ВІДКЛЕ́ЮВАТИСЯ, ВІДЛИПА́ТИ, ВІДЛІ́ПЛЮВАТИСЯ (про приклеєне, приліплене). - Док.: відділи́тися, відокре́митися, відлупи́тися, відірва́тися, відста́ти, відпа́сти, відвали́тися, відкле́їтися, відли́пнути, відліпи́тися. Ціолковський запропонував будувати ракету, складену з кількох окремих ступенів, які відділяються в польоті в міру витрачання пального (з журналу); Кора відокремилась від стовбура; Штукатурка відлупилася; Муха дзижчала на мухоловці, намагаючись відірватися (М. Томчаній); Підошва на однім чоботі відстала (О. Гончар); Прийде час - достигне яблучко й само відпаде (приказка); Паперові етикетки хімікатів часто відклеюються (з газети); Тож треба [ластівці] зуміти так зробити, щоб гніздо не відліпилось від жмуття проводів (О. Гончар).
ВІДСТАВА́ТИ (йдучи, їдучи і т. ін., опинятися позаду когось, чогось), ЛИША́ТИСЯперев. із сл. позаду, ОТЯГА́ТИСЯ[ОТЯ́ГУВАТИСЯ]діал.; ВІДБИВА́ТИСЯ, ВІДХО́ДИТИ, ВІДРИВА́ТИСЯ (втрачати при цьому зв’язок з кимсь); ПРИСТАВА́ТИ (стомившись). - Док.: відста́ти, лиши́тися, відби́тися, відійти́, відірва́тися, приста́ти. Ішов він, як здавалось йому, дуже поволі, але ті, кого він супроводжував, відставали (А. Шиян); Рушили на схід, мов хмара, Що свій висипала град; Лиш Кончак мов отягався, Якось позаду лишався, Мовби з милим чим прощався (І. Франко); - Вночі у нас зброймайстер відбився в горах (О. Гончар); Данилова дружина мчала все далі й далі. Вона відірвалася від війська (А. Хижняк); Дуже-таки потомились, бідолахи; деякі вже й приставати стали (О. Стороженко).

Словник фразеологізмів

відрива́тися / відірва́тися від життя́ (від землі́). Втрачати почуття реальності. [Хоменко:] Коли людина відривається від життя, то це і є найбільше лихо (З. Мороз); Чимало живуть без врахування потреб життя. Літають в небесах, шукають чогось надзвичайного. Доцент Сухоруков щиро запевнив: — Професор Кучевич — людина, яка ніколи не відривається від землі (Н. Рибак); Гублять діло формалісти, Сухарі-канцеляристи. Відірвались від життя. Справ не знають до пуття. Їх одні тривожать мислі: Щоб удержатися в кріслі! (С. Олійник).

відрива́тися / відірва́тися від життя́ (від землі́). Втрачати почуття реальності. [Хоменко:] Коли людина відривається від життя, то це і є найбільше лихо (З. Мороз); Чимало живуть без врахування потреб життя. Літають в небесах, шукають чогось надзвичайного. Доцент Сухоруков щиро запевнив: — Професор Кучевич — людина, яка ніколи не відривається від землі (Н. Рибак); Гублять діло формалісти, Сухарі-канцеляристи. Відірвались від життя. Справ не знають до пуття. Їх одні тривожать мислі: Щоб удержатися в кріслі! (С. Олійник).

Словник відмінків

Інфінітив відрива́тися, відрива́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відрива́ймося, відрива́ймось
2 особа відрива́йся, відрива́йсь відрива́йтеся, відрива́йтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відрива́тимуся, відрива́тимусь відрива́тимемося, відрива́тимемось, відрива́тимемся
2 особа відрива́тимешся відрива́тиметеся, відрива́тиметесь
3 особа відрива́тиметься відрива́тимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа відрива́юся, відрива́юсь відрива́ємося, відрива́ємось, відрива́ємся
2 особа відрива́єшся відрива́єтеся, відрива́єтесь
3 особа відрива́ється відрива́ються
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
відрива́ючись
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. відрива́вся, відрива́всь відрива́лися, відрива́лись
жін. р. відрива́лася, відрива́лась
сер. р. відрива́лося, відрива́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відрива́вшись
Інфінітив відрива́тися, відрива́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відрива́ймося, відрива́ймось
2 особа відрива́йся, відрива́йсь відрива́йтеся, відрива́йтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відрива́тимуся, відрива́тимусь відрива́тимемося, відрива́тимемось, відрива́тимемся
2 особа відрива́тимешся відрива́тиметеся, відрива́тиметесь
3 особа відрива́тиметься відрива́тимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа відрива́юся, відрива́юсь відрива́ємося, відрива́ємось, відрива́ємся
2 особа відрива́єшся відрива́єтеся, відрива́єтесь
3 особа відрива́ється відрива́ються
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
відрива́ючись
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. відрива́вся, відрива́всь відрива́лися, відрива́лись
жін. р. відрива́лася, відрива́лась
сер. р. відрива́лося, відрива́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відрива́вшись