-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив відра́яти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відра́ймо
2 особа відра́й відра́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відра́ю відра́їмо, відра́їм
2 особа відра́їш відра́їте
3 особа відра́їть відра́ять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. відра́яв відра́яли
жін.р. відра́яла
сер.р. відра́яло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
відра́яний
Безособова форма
відра́яно
Дієприслівник
відра́явши

Словник синонімів

ВІДРА́ДЖУВАТИ (радити не робити чогось задуманого, відмовитися від якогось наміру), РОЗРА́ДЖУВАТИрідше,ВІДМОВЛЯ́ТИ, ВІДБИВА́ТИ, РОЗРА́ЮВАТИрозм., ВІДРА́ЮВАТИрозм. - Док.: відра́дити, розра́дити, відмо́вити, відби́ти, розра́яти, відра́яти. Суліман, хоч і не намовляв його одружитися з Катериною, проте й не відраджував від цього кроку (Ірина Вільде); Заново вшив [Тимко] погрібничок, хотів ще й колодязь поправити, та Павло розрадив (Григорій Тютюнник); - Як ви мені, бабуню, на перешкоді станете - умру.. - І не гомоніть! Не відмовляйте! Змилуйтеся! (Марко Вовчок); Старі відбивали його, щоб не женився на наймичці (Панас Мирний); Іван Виговський і інші православні пани, що служили в Богдановому війську, розраяли йти на Польщу (І. Нечуй-Левицький).