-1-
дієслово недоконаного виду
[розм.]

Словник відмінків

Інфінітив відра́ювати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відра́юймо
2 особа відра́юй відра́юйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відра́юватиму відра́юватимемо, відра́юватимем
2 особа відра́юватимеш відра́юватимете
3 особа відра́юватиме відра́юватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа відра́юю відра́юємо, відра́юєм
2 особа відра́юєш відра́юєте
3 особа відра́ює відра́юють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
відра́юючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. відра́ював відра́ювали
жін. р. відра́ювала
сер. р. відра́ювало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
відра́юваний
Безособова форма
відра́ювано
Дієприслівник
відра́ювавши

Словник синонімів

ВІДРА́ДЖУВАТИ (радити не робити чогось задуманого, відмовитися від якогось наміру), РОЗРА́ДЖУВАТИрідше,ВІДМОВЛЯ́ТИ, ВІДБИВА́ТИ, РОЗРА́ЮВАТИрозм., ВІДРА́ЮВАТИрозм. - Док.: відра́дити, розра́дити, відмо́вити, відби́ти, розра́яти, відра́яти. Суліман, хоч і не намовляв його одружитися з Катериною, проте й не відраджував від цього кроку (Ірина Вільде); Заново вшив [Тимко] погрібничок, хотів ще й колодязь поправити, та Павло розрадив (Григорій Тютюнник); - Як ви мені, бабуню, на перешкоді станете - умру.. - І не гомоніть! Не відмовляйте! Змилуйтеся! (Марко Вовчок); Старі відбивали його, щоб не женився на наймичці (Панас Мирний); Іван Виговський і інші православні пани, що служили в Богдановому війську, розраяли йти на Польщу (І. Нечуй-Левицький).