БРИДКИ́Й (про людину, обличчя і т. ін. - дуже негарний), ПРЕПОГА́НИЙпідсил. розм.,ПАСКУ́ДНИЙпідсил.розм.;ВІДРА́ЗЛИВИЙ (який відштовхує своїм виглядом); ВИРОДЛИ́ВИЙ, ПОТВО́РНИЙпідсил., ПОЧВА́РНИЙрозм. рідше,ПОЧВА́РЛИВИЙрозм. рідше (який має фізичні вади, що спотворюють зовнішність). І тілько що прийшли к воротам І в двір пустилися чвалать, Як баба бридка, криворота: "Хто йде" - їх стала окликать (І. Котляревський); Не пускають саму мене У садочок гулять. А хоч пустять, то з ним, З препоганим старим (Т. Шевченко); Була [вдова] на диво паскудна: як виглядала у вікно, то потім три дні собаки на те вікно гавкали (Г. Хоткевич); Жовтава їх [лиць] барва, що в відблиску огнищ переливалася в якийсь зеленкуватий відтінок, робила їх [монголів] іще страшнішими та відразливішими (І. Франко); [Ірина:] Хіба ви поцілуєте дівчину, в якої спотворене обличчя? Хіба ви зможете її любити, бачачи щодня її, виродливу, негарну, страшну? (І. Кочерга); Ой, які страшні, які потворні були ці діти, бо росли без сонця, без свіжого повітря (О. Іваненко).