-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив відра́дити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відра́дьмо
2 особа відра́дь відра́дьте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відра́джу відра́димо, відра́дим
2 особа відра́диш відра́дите
3 особа відра́дить відра́дять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. відра́див відра́дили
жін.р. відра́дила
сер.р. відра́дило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
відра́джений
Безособова форма
відра́джено
Дієприслівник
відра́дивши

Словник синонімів

ВІДРА́ДЖУВАТИ (радити не робити чогось задуманого, відмовитися від якогось наміру), РОЗРА́ДЖУВАТИрідше,ВІДМОВЛЯ́ТИ, ВІДБИВА́ТИ, РОЗРА́ЮВАТИрозм., ВІДРА́ЮВАТИрозм. - Док.: відра́дити, розра́дити, відмо́вити, відби́ти, розра́яти, відра́яти. Суліман, хоч і не намовляв його одружитися з Катериною, проте й не відраджував від цього кроку (Ірина Вільде); Заново вшив [Тимко] погрібничок, хотів ще й колодязь поправити, та Павло розрадив (Григорій Тютюнник); - Як ви мені, бабуню, на перешкоді станете - умру.. - І не гомоніть! Не відмовляйте! Змилуйтеся! (Марко Вовчок); Старі відбивали його, щоб не женився на наймичці (Панас Мирний); Іван Виговський і інші православні пани, що служили в Богдановому війську, розраяли йти на Польщу (І. Нечуй-Левицький).