-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив відра́джувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відра́джуймо
2 особа відра́джуй відра́джуйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відра́джуватиму відра́джуватимемо, відра́джуватимем
2 особа відра́джуватимеш відра́джуватимете
3 особа відра́джуватиме відра́джуватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа відра́джую відра́джуємо, відра́джуєм
2 особа відра́джуєш відра́джуєте
3 особа відра́джує відра́джують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
відра́джуючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. відра́джував відра́джували
жін. р. відра́джувала
сер. р. відра́джувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відра́джувавши

Словник синонімів

ВІДРА́ДЖУВАТИ (радити не робити чогось задуманого, відмовитися від якогось наміру), РОЗРА́ДЖУВАТИрідше,ВІДМОВЛЯ́ТИ, ВІДБИВА́ТИ, РОЗРА́ЮВАТИрозм., ВІДРА́ЮВАТИрозм. - Док.: відра́дити, розра́дити, відмо́вити, відби́ти, розра́яти, відра́яти. Суліман, хоч і не намовляв його одружитися з Катериною, проте й не відраджував від цього кроку (Ірина Вільде); Заново вшив [Тимко] погрібничок, хотів ще й колодязь поправити, та Павло розрадив (Григорій Тютюнник); - Як ви мені, бабуню, на перешкоді станете - умру.. - І не гомоніть! Не відмовляйте! Змилуйтеся! (Марко Вовчок); Старі відбивали його, щоб не женився на наймичці (Панас Мирний); Іван Виговський і інші православні пани, що служили в Богдановому війську, розраяли йти на Польщу (І. Нечуй-Левицький).