-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив відпроха́тися, відпроха́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відпроха́ймося, відпроха́ймось
2 особа відпроха́йся, відпроха́йсь відпроха́йтеся, відпроха́йтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відпроха́юся, відпроха́юсь відпроха́ємося, відпроха́ємось, відпроха́ємся
2 особа відпроха́єшся відпроха́єтеся, відпроха́єтесь
3 особа відпроха́ється відпроха́ються
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. відпроха́вся, відпроха́всь відпроха́лися, відпроха́лись
жін.р. відпроха́лася, відпроха́лась
сер.р. відпроха́лося, відпроха́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відпроха́вшись

Словник синонімів

ВІДПРО́ШУВАТИСЯ (просити дозволу відлучитися; просити про звільнення від чогось), ВІДПРО́ХУВАТИСЯ, ПРОСИ́ТИСЯ, МОЛИ́ТИСЯпідсил. - Док.: відпроси́тися, відпроха́тися, відмоли́тися. У неділю одпросилась якось у батька на погуляння (Марко Вовчок); Іван Макарович, радий і веселий, взяв доктора під руку і повів до їдальні, хоч той відпрошувався і пручався (В. Гжицький); Першої неділі .. відпрохався Семен у пана на часинку до брата (М. Коцюбинський); І просилася, і молилася: "Пусти мене, старий діду, на вулицю погулять" (пісня).